спасенний

СПАСЕ́ННИЙ, а, е, розм.

Який дає, приносить рятунок; який рятує або сприяє врятуванню від чого-небудь.

[Люцій:] Чи ж ми сами не помагаєм ревне слабого й одурити, у потребі, щоб тільки він зажив спасенних ліків? (Леся Українка);

Всю ніч лютувала негода, всю ніч розганяла співучих весняних гостей .. І, трусячись, мокрі, холодні, голодні, чекають шпаки спасенного ранку (Дніпрова Чайка);

Як розвиднилося, вийшли ми з того спасенного куреня (Г. Хоткевич);

Втікачка пішла просто на спасенне світло (Я. Качура);

// Бажаний, приємний.

– Не хочу я йти, не хочу перебаранчати йому. Вчення – спасенне діло (І. Нечуй-Левицький);

Ольга стала для нього порятунком, пам'ять про неї – спасенною відрадою (П. Колесник);

// За релігійними уявленнями – достойний заступництва Бога, небес.

Очі йому відкрились, яко чоловікові спасенному, він і впізнав їх трьох: один святий Петро, другий святий Ілля, третій між ними сам Господь (Ганна Барвінок);

// Благотворний.

Не тільки в самій Тухольщині видний і спасенний був вплив Захара Беркута; його знали люди на кільканадцять миль довкола (І. Франко);

// у знач. ім. спасе́нний, ного, ч. Той, хто спас (див. спаса́ти² 2) свою душу.

Хотіли [люди] за свою роботу мати більший заробіток. Що ж, вольному воля, а спасенному – рай (М. Стельмах).