1. Словник української мови у 20 томах

спасенник

СПАСЕ́ННИК, а, ч., рел.

1. Праведник.

* У порівн. – Чи це, батюшко, нас послали до вас на роботу за спасіння душі, неначебто спасенників, чи таки на справдішню панщину? – питали люди в батюшки (І. Нечуй-Левицький).

2. Говільник.

Почав [Петро Купріянович] гримати, та лаяти, та проклинати всіх, починаючи з жінки .. і кінчаючи спасенниками, що, говіючи, шкоділи шага на його маківники викинути (Л. Яновська).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спасенник — спасе́нник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. спасенник — див. СВЯТИЙ; РЛ. говільник. Словник синонімів Караванського
  3. спасенник — -а, ч., рел. 1》 Праведник. 2》 Говільник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. спасенник — див. аскет, угодник Словник чужослів Павло Штепа
  5. спасенник — СВЯТЕ́ННИК (богомільна людина, яка суворо дотримується церковних обрядів), СПАСЕ́ННИК, ПРЕПОДО́БНИК. Словник синонімів української мови
  6. спасенник — Спасе́нник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. спасенник — СПАСЕ́ННИК, а, ч., рел., заст. 1. Праведник. *У порівн. — Чи це, батюшко, нас послали до вас на роботу за спасіння душі, неначебто спасенників, чи таки на справдішню панщину? — питали люди в батюшки (Н.-Лев., III, 1956, 175). 2. Говільник. Словник української мови в 11 томах