теркотати —
Теркотати – “лаяти, молоти язиком, ляпати” [СБГ, ІІ,285]; [ІЦ-2009]
Словник з творів Івана Франка
теркотати —
теркота́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
теркотати —
див. щебетати
Словник синонімів Вусика
теркотати —
ТЕРКОТА́ТИ, очу́, о́чеш, ТЕРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок. 1. Утворювати часті уривчасті звуки під час руху, роботи тощо (про віз, млин і т. ін.); торохтіти.
Словник української мови у 20 томах
теркотати —
-очу, -очеш і теркотіти, -очу, -отиш, недок. 1》 Утворювати часті уривчасті звуки під час руху, роботи тощо (про віз, млин і т. ін.); торохтіти. || Деренчати (про телефон).
Великий тлумачний словник сучасної мови
теркотати —
СЮРЧА́ТИ (про комах — коників, цвіркунів та ін., зрідка про деяких птахів — видавати різкі, перев. високі й часто повторювані звуки), СЮ́РКАТИ, СЮРКОТА́ТИ (СЮРКОТІ́ТИ) підсил., ЦВІРЧА́ТИ, ЦВІРКОТА́ТИ (ЦВІРКОТІ́ТИ) підсил., ЦВІ́РКАТИ, ЦЮРЧА́ТИ розм.
Словник синонімів української мови
теркотати —
ТЕРКОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ТЕРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок. 1. Утворювати часті уривчасті звуки під час руху, роботи тощо (про віз, млин іт. ін.); торохтіти.
Словник української мови в 11 томах
теркотати —
Теркота́ти, -чу́, -чеш гл. = торохтіти. Їхала Хима з Їрусалима: тарахкотілка теркоче, а коник бігти не хоче. Ном. № 11439.
Словник української мови Грінченка