теркотати

ТЕРКОТА́ТИ, очу́, о́чеш, ТЕРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок.

1. Утворювати часті уривчасті звуки під час руху, роботи тощо (про віз, млин і т. ін.); торохтіти.

Їхала Хима з Ірусалима [Єрусалима]: тарахкотілка теркоче, а коник бігти не хоче (Номис);

Широким полем, безлюдною дорогою сунеться і теркоче маленький візок (І. Франко);

Теркотить терлиця;

// безос.

* Образно. Людям рота не заткаєш, а частенько вони навіть не такі злі, як би се з їх слів здавалося. От, мелють собі, щоб теркотіло, хоч муки з того млива ніякої нема (І. Франко);

// Деренчати (про телефон).

2. Видавати часті різкі шумові звуки (про птахів); цвіркати, цвіркотати (про комах).

Пташки лящать, теркотять (Панас Мирний);

Цвіркун теркоче;

// перен., розм. Швидко, без упину говорити; цокотіти.

Дядина, як та чечітка, теркоче та вичитує, а дядько коли-не-коли проведе товстим охриплим голосом (Панас Мирний);

Анна хотіла ще щось відповісти, але Горпина шепнула до неї: – Дай спокій, сестрице! Мама все мусять теркотати (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. теркотати — Теркотати – “лаяти, молоти язиком, ляпати” [СБГ, ІІ,285]; [ІЦ-2009]  Словник з творів Івана Франка
2. теркотати — теркота́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. теркотати — ТОРОХТІТИ; (- комах) цвіркотіти, цвіркати, тирчати.  Словник синонімів Караванського
4. теркотати — див. щебетати  Словник синонімів Вусика
5. теркотати — -очу, -очеш і теркотіти, -очу, -отиш, недок. 1》 Утворювати часті уривчасті звуки під час руху, роботи тощо (про віз, млин і т. ін.); торохтіти. || Деренчати (про телефон).  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. теркотати — СЮРЧА́ТИ (про комах — коників, цвіркунів та ін., зрідка про деяких птахів — видавати різкі, перев. високі й часто повторювані звуки), СЮ́РКАТИ, СЮРКОТА́ТИ (СЮРКОТІ́ТИ) підсил., ЦВІРЧА́ТИ, ЦВІРКОТА́ТИ (ЦВІРКОТІ́ТИ) підсил., ЦВІ́РКАТИ, ЦЮРЧА́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
7. теркотати — ТЕРКОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ТЕРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок. 1. Утворювати часті уривчасті звуки під час руху, роботи тощо (про віз, млин іт. ін.); торохтіти.  Словник української мови в 11 томах
8. теркотати — Теркота́ти, -чу́, -чеш гл. = торохтіти. Їхала Хима з Їрусалима: тарахкотілка теркоче, а коник бігти не хоче. Ном. № 11439.  Словник української мови Грінченка