труський —
труськи́й прикметник
Орфографічний словник української мови
труський —
ТРУСЬКИ́Й, а́, е́. 1. Який труситься, який під час руху легко піддається трусінню. Простий візок був труський і почав підскакувати на межах (І. Нечуй-Левицький); Варвара сиділа біля Васькова в труській кабіні грузовика (Л.
Словник української мови у 20 томах
труський —
-а, -е. 1》 Який труситься, який під час руху легко піддається трусінню. || Хиткий, хитливий. 2》 Який викликає, спричиняє трусіння чого-небудь. 3》 Супроводжуваний трусінням, із трусінням.
Великий тлумачний словник сучасної мови
труський —
Труськи́й, -ка́, -ке́
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
труський —
ТРУСЬКИ́Й, а́, е́. 1. Який труситься, який під час руху легко піддається трусінню. Простий візок був труський і почав підскакувати на межах (Н.-Лев., III, 1956, 204); Варвара сиділа біля Васькова в труській кабіні грузовика (Перв.
Словник української мови в 11 томах
труський —
Труський, -а, -е Тряскій. Дорога труська. Ком. II. Труський кінь. Черк. у.
Словник української мови Грінченка