туркотіти

(- голуба) воркотати, воркотіти, воркувати; (язиком) торохтіти, ЦОКОТІТИ, тарабанити; (- мотор) гуркотіти, стукотіти, торохкотіти.

Значення в інших словниках

1. туркотіти — туркоті́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. туркотіти — див. говорити  Словник синонімів Вусика
3. туркотіти — [туркоут’ітие] -коучу, -котиш, -котиемо, -котиете; нак. -коти, -коут'іт'  Орфоепічний словник української мови
4. туркотіти — ТУРКОТІ́ТИ див. туркота́ти.  Словник української мови у 20 томах
5. туркотіти — див. туркотати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. туркотіти — ВОРКУВА́ТИ (про голубів, горлиць — видавати своєрідні переливчасті звуки), ВОРКОТА́ТИ (ВОРКОТІ́ТИ), ТУ́РКАТИ, ТУРКОТІ́ТИ, ТУРЧА́ТИ, БУРКОТА́ТИ (БУРКОТІ́ТИ), ГУРКОТА́ТИ (ГУРКОТІ́ТИ), ГУСТИ́. Воркувала Горлиця у садку, У куточку тихенькому, на бузку (Л.  Словник синонімів української мови
7. туркотіти — Туркота́ти, -кочу́, -ко́чеш, -ко́чуть; туркочи́, -чі́ть і туркоті́ти, -кочу́, -коти́ш, -котя́ть; -коти́, -ті́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. туркотіти — ТУРКОТІ́ТИ див. туркота́ти.  Словник української мови в 11 томах
9. туркотіти — Туркоті́ти, -чу́, -ти́ш гл. = туркотати. Голубка сивая да все туркотіла. Грин. III. 617. Послухавсь син, — мабуть густо та часто туркотіла жінка. Чуб. II. 434.  Словник української мови Грінченка