Присипляти на смерть, УБИВАТИ; (дух) придушувати, глушити, мертвити.
Практичний словник синонімів української мови
Значення в інших словниках
умертвляти —
умертвля́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
умертвляти —
УМЕРТВЛЯ́ТИ (ВМЕРТВЛЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., УМЕРТВИ́ТИ (ВМЕРТВИ́ТИ), влю́, ви́ш; мн. умертвля́ть; док., кого, що. 1. Позбавляти життя, убивати. Час від часу .. Когось одного з тих, хто жив у домі, Своїм отруйним зубом умертвляла [гадюка] (І.
Словник української мови у 20 томах
умертвляти —
(вмертвляти), -яю, -яєш, недок., умертвити (вмертвити), -влю, -виш; мн. умертвлять; док., перех. 1》 Позбавляти життя, убивати. 2》 перен. Припиняти розвиток чого-небудь; придушувати, ослабляти вияв чогось.
Великий тлумачний словник сучасної мови
умертвляти —
УМЕРТВИ́ТИ (ВМЕРТВИ́ТИ) (позбавити життя кого-небудь якимсь способом), ЗГУБИ́ТИ, УГРО́БИТИ (ВГРО́БИТИ), ПОКІ́НЧИ́ТИ, ЗАДУШИ́ТИ, УДУШИ́ТИ, УДАВИ́ТИ (ВДАВИ́ТИ) (душачи); УТОПИ́ТИ (ВТОПИ́ТИ), ПОТОПИ́ТИ (кидаючи в воду, заливаючи водою)...
Словник синонімів української мови
умертвляти —
УМЕРТВЛЯ́ТИ (ВМЕРТВЛЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., УМЕРТВИ́ТИ (ВМЕРТВИ́ТИ), влю́, ви́ш; мн. умертвля́ть; док., перех. 1. Позбавляти життя, убивати. Час від часу.. Когось одного з тих, хто жив у домі, Своїм отруйним зубом умертвляла [гадюка] (Фр.
Словник української мови в 11 томах