Значення в інших словниках
-
урвитель —
урви́тель іменник чоловічого роду, істота розм.
Орфографічний словник української мови
-
урвитель —
див. урвиголова хохл. (сорванец) шибиник, шибайголова
Словник чужослів Павло Штепа
-
урвитель —
УРВИ́ТЕЛЬ, я, ч., розм. Те саме, що бешке́тник. – Чекай, чекай, ти, урвителю, будеш ти тепер знати, кому показувати язик! (І. Франко); [Степан:] Не дівчина, а якийсь хлопець-урвитель (В. Собко); Мій урвитель Омелян .. уже подався навздогінці за нею. Хоч би не наздогнав (М. Стельмах).
Словник української мови у 20 томах
-
урвитель —
-я, ч., розм. Те саме, що бешкетник.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
урвитель —
Урви́тель, -теля; -телі, -лів
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
урвитель —
УРВИ́ТЕЛЬ, я, ч., розм. Те саме, що бешке́тник. — Чекай, чекай, ти, урвителю, будеш ти тепер знати, кому показувати язик! (Фр., VI, 1951, 153); [Степан:] Не дівчина, а якийсь хлопець-урвитель (Собко, П’єси, 1958, 277).
Словник української мови в 11 томах
-
урвитель —
Урви́тель, -ля м. Сорванецъ. Там такі урвителі, шо ні в одного сусіда яблука не вдержаться. Уман. у. Два сини, що росли урвителями при батькові. Св. Л. 275.
Словник української мови Грінченка