урвитель
УРВИ́ТЕЛЬ, я, ч., розм.
Те саме, що бешке́тник.
– Чекай, чекай, ти, урвителю, будеш ти тепер знати, кому показувати язик! (І. Франко);
[Степан:] Не дівчина, а якийсь хлопець-урвитель (В. Собко);
Мій урвитель Омелян .. уже подався навздогінці за нею. Хоч би не наздогнав (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)