урвище
У́РВИЩЕ, а, с.
Стрімкий, прямовисний схил чого-небудь, глибоке провалля, звичайно між горами.
Стала [Маруся] над якимось урвищем. Широкою безмежною панорамою розложився перед нею простір (Г. Хоткевич);
Синіють, сивіють [Карпати] удалині, стримлять вершинами над головою, звисають під ногами скелястими урвищами (І. Муратов);
Правий берег був високий, з кам'яними урвищами (О. Донченко);
Вершник вибрався з глибоких урвищ, низин і глянув на світ (С. Чорнобривець);
Вилізши [з води], Максим посидів на сонці в затишку крутого урвища (І. Багряний);
[Церква] стояла щільно над урвищем горба (В. Підмогильний);
Лиш закурилися Старезна скеля над урвищем Та дуба всохле стовбурище (М. Вінграновський).
Словник української мови (СУМ-20)