урвище
У́РВИЩЕ, а, с. Стрімкий, прямовисний схил чого-небудь, глибоке провалля, звичайно між горами.
Стала [Маруся] над якимось урвищем. Широкою безмежною панорамою розложився перед нею простір (Хотк., II, 1966, 154);
Синіють, сивіють [Карпати] удалині, стримлять вершинами над головою, звисають під ногами скелястими урвищами (Мур., Бук. повість, 1959, 26);
Правий берег був високий, з кам’яними урвищами (Донч., II, 1956, 24);
Вершник вибрався з глибоких урвищ, низин і глянув на світ (Чорн., Визвол. земля, 1959, 160).
Словник української мови (СУМ-11)