Значення в інших словниках
-
урвище —
у́рвище іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
-
урвище —
Стрімкий, прямовисний схил гори, берега тощо; глибоке провалля (звичайно між горами). Стала [Маруся] над якимсь урвищем (Г.Хоткевич); Правий берег був високий, з кам’яними урвищами (О.Донченко); Вершник вибрався з глибоких урвищ, низин і глянув на світ (С.Чорнобривець).
Літературне слововживання
-
урвище —
Круча, крутояр, провалля, з. строма; п! БЕСКИД, БЕЗОДНЯ.
Словник синонімів Караванського
-
урвище —
[урвиешчеи] -шча, м. (на) -шч'і
Орфоепічний словник української мови
-
урвище —
-а, с. Стрімкий, прямовисний схил чого-небудь, глибоке провалля, звичайно між горами.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
урвище —
У́РВИЩЕ, а, с. Стрімкий, прямовисний схил чого-небудь, глибоке провалля, звичайно між горами. Стала [Маруся] над якимось урвищем. Широкою безмежною панорамою розложився перед нею простір (Г.
Словник української мови у 20 томах
-
урвище —
ПРОВА́ЛЛЯ (глибока западина, розколина на поверхні землі), ПРОВА́Л, ПРОВА́ЛИНА, БЕЗО́ДНЯ, БЕЗДО́ННЯ, ВІ́ДХЛАНЬ діал., ЗАПАДНЯ́ діал.; ПРІ́РВА, ПРО́ПАСТЬ розм. (з крутими схилами по краях); БЕ́СКИ́Д (БЕ́СКЕ́Д) (БЕ́СКИ́Т) (БЕСКЕТ), У́РВИЩЕ, У́РВИСЬКО розм.
Словник синонімів української мови
-
урвище —
У́рвище, -ща, -щу; у́рвища, у́рвищ
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
урвище —
У́РВИЩЕ, а, с. Стрімкий, прямовисний схил чого-небудь, глибоке провалля, звичайно між горами. Стала [Маруся] над якимось урвищем. Широкою безмежною панорамою розложився перед нею простір (Хотк.
Словник української мови в 11 томах