фаланга

див. ЗАГІН, ПАВУК.

Значення в інших словниках

1. фаланга — фала́нга іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. фаланга — [фаланга] -нгие, д. і м. -н'з'і  Орфоепічний словник української мови
3. фаланга — Лава  Словник чужослів Павло Штепа
4. фаланга — ФАЛА́НГА, и, ж. 1. У Стародавній Греції та Македонії – шикування до бою щільно зімкнених шерег важкоозброєної піхоти; також військове з'єднання. Стоїть фаланга в бойовому строю. 2. перен. Про групу осіб, що діють у певній галузі.  Словник української мови у 20 томах
5. фаланга — -и, ж. 1》 У Стародавній Греції та Македонії – шикування до бою щільно зімкнених подвійних шеренг важкоозброєної піхоти; також військове з'єднання. 2》 перен. Про групу осіб, що діють у певній галузі. || Ряд, шеренга кого-, чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. фаланга — фала́нга [грец. φάλαγξ (φάλαγγος), букв. – стовбур] 1. У Стародавній Греції та Македонії шикування для бою щільно зімкнутих шеренг важкоозброєної піхоти. 2. В системі утопічного соціалізму Фур’є (1772 – 1857 pp.) трудова громада, колективна господарство.  Словник іншомовних слів Мельничука
7. фаланга — У стародавній Греції та Македонії щільний, багатолавний бойовий порядок важкоозброєної піхоти (гоплітів).  Універсальний словник-енциклопедія
8. фаланга — РЯД (певна кількість діячів якоїсь галузі науки, культури), КОГО́РТА, ФАЛА́НГА, ПЛЕЯ́ДА, СУЗІ́Р'Я (особливо видатних). З-під його (Франка) пера вийшов цілий ряд солідних наукових праць (М. Коцюбинський); Я..  Словник синонімів української мови
9. фаланга — Фала́нга, -ги, -зі; -ла́нги, -ла́нг (гр.)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. фаланга — ФАЛА́НГА, и, ж. 1. У Стародавній Греції та Македонії — шикування до бою щільно зімкнених шерег важкоозброєної піхоти; також військове з’єднання. Стоїть фаланга в бойовому строю. 2. перен. Про групу осіб, що діють у певній галузі.  Словник української мови в 11 томах