фаланга

фала́нга

-и, ж.

1》 У Стародавній Греції та Македонії – шикування до бою щільно зімкнених подвійних шеренг важкоозброєної піхоти; також військове з'єднання.

2》 перен. Про групу осіб, що діють у певній галузі.

|| Ряд, шеренга кого-, чого-небудь.

3》 У системі утопічного соціалізму французького філософа та економіста Ш. Фур'є (1772-1837) – трудова громада, комуна.

4》 Назва іспанської фашистської партії до 1958 р.

5》 анат. Кожна з трьох трубчастих кісток, що утворюють скелет пальців хребетних тварин і людини.

6》 Отруйна павукоподібна тварина; сольпуг.

Значення в інших словниках

1. фаланга — фала́нга іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. фаланга — див. ЗАГІН, ПАВУК.  Словник синонімів Караванського
3. фаланга — [фаланга] -нгие, д. і м. -н'з'і  Орфоепічний словник української мови
4. фаланга — Лава  Словник чужослів Павло Штепа
5. фаланга — ФАЛА́НГА, и, ж. 1. У Стародавній Греції та Македонії – шикування до бою щільно зімкнених шерег важкоозброєної піхоти; також військове з'єднання. Стоїть фаланга в бойовому строю. 2. перен. Про групу осіб, що діють у певній галузі.  Словник української мови у 20 томах
6. фаланга — фала́нга [грец. φάλαγξ (φάλαγγος), букв. – стовбур] 1. У Стародавній Греції та Македонії шикування для бою щільно зімкнутих шеренг важкоозброєної піхоти. 2. В системі утопічного соціалізму Фур’є (1772 – 1857 pp.) трудова громада, колективна господарство.  Словник іншомовних слів Мельничука
7. фаланга — У стародавній Греції та Македонії щільний, багатолавний бойовий порядок важкоозброєної піхоти (гоплітів).  Універсальний словник-енциклопедія
8. фаланга — РЯД (певна кількість діячів якоїсь галузі науки, культури), КОГО́РТА, ФАЛА́НГА, ПЛЕЯ́ДА, СУЗІ́Р'Я (особливо видатних). З-під його (Франка) пера вийшов цілий ряд солідних наукових праць (М. Коцюбинський); Я..  Словник синонімів української мови
9. фаланга — Фала́нга, -ги, -зі; -ла́нги, -ла́нг (гр.)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. фаланга — ФАЛА́НГА, и, ж. 1. У Стародавній Греції та Македонії — шикування до бою щільно зімкнених шерег важкоозброєної піхоти; також військове з’єднання. Стоїть фаланга в бойовому строю. 2. перен. Про групу осіб, що діють у певній галузі.  Словник української мови в 11 томах