1. Великий тлумачний словник сучасної мови

фаланга

фала́нга

-и, ж.

1》 У Стародавній Греції та Македонії – шикування до бою щільно зімкнених подвійних шеренг важкоозброєної піхоти; також військове з'єднання.

2》 перен. Про групу осіб, що діють у певній галузі.

|| Ряд, шеренга кого-, чого-небудь.

3》 У системі утопічного соціалізму французького філософа та економіста Ш. Фур'є (1772-1837) – трудова громада, комуна.

4》 Назва іспанської фашистської партії до 1958 р.

5》 анат. Кожна з трьох трубчастих кісток, що утворюють скелет пальців хребетних тварин і людини.

6》 Отруйна павукоподібна тварина; сольпуг.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. фаланга — фала́нга іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. фаланга — див. ЗАГІН, ПАВУК. Словник синонімів Караванського
  3. фаланга — [фаланга] -нгие, д. і м. -н'з'і Орфоепічний словник української мови
  4. фаланга — Лава Словник чужослів Павло Штепа
  5. фаланга — ФАЛА́НГА, и, ж. 1. У Стародавній Греції та Македонії – шикування до бою щільно зімкнених шерег важкоозброєної піхоти; також військове з'єднання. Стоїть фаланга в бойовому строю. 2. перен. Про групу осіб, що діють у певній галузі. Словник української мови у 20 томах
  6. фаланга — фала́нга [грец. φάλαγξ (φάλαγγος), букв. – стовбур] 1. У Стародавній Греції та Македонії шикування для бою щільно зімкнутих шеренг важкоозброєної піхоти. 2. В системі утопічного соціалізму Фур’є (1772 – 1857 pp.) трудова громада, колективна господарство. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. фаланга — У стародавній Греції та Македонії щільний, багатолавний бойовий порядок важкоозброєної піхоти (гоплітів). Універсальний словник-енциклопедія
  8. фаланга — РЯД (певна кількість діячів якоїсь галузі науки, культури), КОГО́РТА, ФАЛА́НГА, ПЛЕЯ́ДА, СУЗІ́Р'Я (особливо видатних). З-під його (Франка) пера вийшов цілий ряд солідних наукових праць (М. Коцюбинський); Я.. Словник синонімів української мови
  9. фаланга — Фала́нга, -ги, -зі; -ла́нги, -ла́нг (гр.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. фаланга — ФАЛА́НГА, и, ж. 1. У Стародавній Греції та Македонії — шикування до бою щільно зімкнених шерег важкоозброєної піхоти; також військове з’єднання. Стоїть фаланга в бойовому строю. 2. перен. Про групу осіб, що діють у певній галузі. Словник української мови в 11 томах