фаланга

ФАЛА́НГА, и, ж.

1. У Стародавній Греції та Македонії – шикування до бою щільно зімкнених шерег важкоозброєної піхоти; також військове з'єднання.

Стоїть фаланга в бойовому строю.

2. перен. Про групу осіб, що діють у певній галузі.

– Яку він має фалангу кореспондентів у найрізноманітніших околицях краю (І. Франко);

Я міг би перерахувати ще багато імен і творів, міг би вказати на ту справді талановиту фалангу українських композиторів (М. Рильський);

// перен. Ряд, шеренга кого-, чого-небудь.

На всякий випадок імператор Костянтин велів вислати за Босфор у Руське море фалангу швидких хеландій [тип суден] з легіонерами й грецьким вогнем, надійно охороняти входи до Босфору (С. Скляренко);

Фаланга телефонних стовпів.

3. У системі утопічного соціалізму Ш. Фур'є – трудова громада, комуна.

Фур'є пропонував перебудувати капіталістичне суспільство. Він закликав влаштовувати фаланги (громади) і спорудити для них нові будівлі за розробленим ним планом (з навч. літ.);

Вночі фаланги сняться, господарства (П. Тичина).

4. іст. Назва іспанської фашистської партії до 1958 р.

У своєму прагненні реалістично змалювати Іспанію періоду громадянської війни Хемінгуей, сам очевидець і учасник тих подій, не був і вузько-тенденційний в осуді франкістської фаланги (із журн.).

5. анат. Кожна з трьох трубчастих кісток, що утворюють скелет пальців хребетних тварин і людини.

Процес скостеніння фаланг пальців руки закінчується у 9 –11 років (з навч. літ.).

6. Отруйна павукоподібна тварина.

– Сину! Ти накликаєш лихо на наш дім. Фаланга смертельно вкусила нашу Тозі-хон (Іван Ле);

Особливо багато [в пустелях] плазунів: ящірок, змій, черепах. Багато і павукоподібних: фаланг, скорпіонів (з навч. літ.).