фаланга
ФАЛА́НГА, и, ж.
1. У Стародавній Греції та Македонії — шикування до бою щільно зімкнених шерег важкоозброєної піхоти; також військове з’єднання.
Стоїть фаланга в бойовому строю.
2. перен. Про групу осіб, що діють у певній галузі.
— Яку він має фалангу кореспондентів у найрізноманітніших околицях краю! (Фр., VI, 1951, 232);
Я міг би перерахувати ще багато імен і творів, міг би вказати на ту справді талановиту фалангу українських композиторів середнього і молодшого віку, яка становить одну з найблискучіших сторінок української радянської культури (Рильський, Веч. розмови, 1964, 209);
// Ряд, шеренга кого-, чого-небудь.
На всякий випадок імператор Костянтин велів вислати за Босфор у Руське море фалангу швидких хеландій [тип суден] з легіонерами й грецьким вогнем, надійно охороняти входи до Босфору (Скл., Святослав, 1959, 133).
3. У системі утопічного соціалізму Ш. Фур’є — трудова громада, комуна.
Фур’є пропонував перебудувати капіталістичне суспільство. Він закликав влаштовувати фаланги (громади) і спорудити для них нові будівлі за розробленим ним планом (Нова іст., 1956, 120);
Вночі фаланги сняться, господарства (Тич., І, 1957, 108).
4. Назва іспанської фашистської партії до 1958 р.
У своєму прагненні реалістично змалювати Іспанію періоду громадянської війни Хемінгуей, сам очевидець і учасник тих подій, не був і вузько-тенденційний в осуді франкістської фаланги (Вітч., 6, 1971, 158).
5. анат. Кожна з трьох трубчастих кісток, що утворюють скелет пальців хребетних тварин і людини.
Процес скостеніння фаланг пальців руки закінчується у 9-11 років (Шк. гігієна, 1954, 71).
6. Отруйна павукоподібна тварина.
— Сину! Ти накликаєш лихо на наш дім. Фаланга смертельно вкусила нашу Тозі-хон (Ле, Міжгір’я, 1953, 207);
Особливо багато [в пустелях] плазунів: ящірок, змій, черепах. Багато і павукоподібних: фаланг, скорпіонів (Фіз. геогр., 5, 1956, 136).
Значення в інших словниках
- фаланга — фала́нга іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- фаланга — див. ЗАГІН, ПАВУК. Словник синонімів Караванського
- фаланга — [фаланга] -нгие, д. і м. -н'з'і Орфоепічний словник української мови
- фаланга — Лава Словник чужослів Павло Штепа
- фаланга — ФАЛА́НГА, и, ж. 1. У Стародавній Греції та Македонії – шикування до бою щільно зімкнених шерег важкоозброєної піхоти; також військове з'єднання. Стоїть фаланга в бойовому строю. 2. перен. Про групу осіб, що діють у певній галузі. Словник української мови у 20 томах
- фаланга — -и, ж. 1》 У Стародавній Греції та Македонії – шикування до бою щільно зімкнених подвійних шеренг важкоозброєної піхоти; також військове з'єднання. 2》 перен. Про групу осіб, що діють у певній галузі. || Ряд, шеренга кого-, чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- фаланга — фала́нга [грец. φάλαγξ (φάλαγγος), букв. – стовбур] 1. У Стародавній Греції та Македонії шикування для бою щільно зімкнутих шеренг важкоозброєної піхоти. 2. В системі утопічного соціалізму Фур’є (1772 – 1857 pp.) трудова громада, колективна господарство. Словник іншомовних слів Мельничука
- фаланга — У стародавній Греції та Македонії щільний, багатолавний бойовий порядок важкоозброєної піхоти (гоплітів). Універсальний словник-енциклопедія
- фаланга — РЯД (певна кількість діячів якоїсь галузі науки, культури), КОГО́РТА, ФАЛА́НГА, ПЛЕЯ́ДА, СУЗІ́Р'Я (особливо видатних). З-під його (Франка) пера вийшов цілий ряд солідних наукових праць (М. Коцюбинський); Я.. Словник синонімів української мови
- фаланга — Фала́нга, -ги, -зі; -ла́нги, -ла́нг (гр.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)