хвіртка —
хві́ртка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири хві́ртки
Орфографічний словник української мови
хвіртка —
[хв’іртка] -ткие, д. і м. -рц':і, мн. хв'іртки, хв'ірток дв'і хв'ірткие
Орфоепічний словник української мови
хвіртка —
ХВІ́РТКА, и, ж. Невеликі вхідні двері в огорожі двору або в воротах. Чіпка ввійшов у двір. Галя зачинила хвіртку, защепнула й повела в свою хатину (Панас Мирний); Перед хаткою самотньо біліють свіжі, ще з соком ворота і хвіртка...
Словник української мови у 20 томах
хвіртка —
-и, ж. 1》 Невеликі вхідні двері в паркані або у воротах. || рідко. Дверцята в хліві, стайні. 2》 Те саме, що фіранка 2).
Великий тлумачний словник сучасної мови
хвіртка —
ВХІД (місце, отвір у стіні приміщення, споруди тощо, крізь які входять і виходять), ДВЕ́РІ, ХІД, ХІДНИ́К розм.; ПІД'Ї́ЗД (у будинку); ПОРТА́Л (архітектурно оформлений вхід до монументального будинку); ХВІ́РТКА (в огорожі двору).
Словник синонімів української мови
хвіртка —
Фі́ртка і хві́ртка, -тки, -тці; ф[хв]і́ртки́, ф[хв]і́рто́к хві́ртка і звич. фі́ртка, -тки, -тці; -тки́, -то́к
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
хвіртка —
ХВІ́РТКА, и, ж. Невеликі вхідні двері в тину або в воротах. Чіпка ввійшов у двір. Галя зачинила хвіртку, защепнула й повела в свою хатину (Мирний, І, 1949, 339); Перед хаткою самотньо біліють свіжі, ще з соком ворота і хвіртка...
Словник української мови в 11 томах