ходу

ФР. драла, дьору, навтіки, навтікача <н. дати ходу>

Значення в інших словниках

1. ходу — хо́ду присудкове слово незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. ходу — ХО́ДУ, присл., розм. ◇ (1) І хо́ду – швидко, бігом почати тікати, йти кудись. Треба було негайно всім змиватися з танка, вибрали момент – і ходу (Ю. Яновський); [Сергій:] Дядю, милий. Це нечесно, пляшку з стола і ходу. Прошу, прошу, чарочку (О.  Словник української мови у 20 томах