ходу
ФР. драла, дьору, навтіки, навтікача <н. дати ходу>
Джерело:
Практичний словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ходу — хо́ду присудкове слово незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- ходу — ХО́ДУ, присл., розм. ◇ (1) І хо́ду – швидко, бігом почати тікати, йти кудись. Треба було негайно всім змиватися з танка, вибрали момент – і ходу (Ю. Яновський); [Сергій:] Дядю, милий. Це нечесно, пляшку з стола і ходу. Прошу, прошу, чарочку (О. Словник української мови у 20 томах