ходу

ХО́ДУ, присл., розм.

◇ (1) І хо́ду – швидко, бігом почати тікати, йти кудись.

Треба було негайно всім змиватися з танка, вибрали момент – і ходу (Ю. Яновський);

[Сергій:] Дядю, милий. Це нечесно, пляшку з стола і ходу. Прошу, прошу, чарочку (О. Корнійчук);

– А, може, я ту свою тітку замислив по голові обухом торохнути, а грошики її в кишеню, та й ходу (І. Сочивець).