(крок) урочистий, п! КАРБОВАНИЙ; (обід) з помпою; церемонійний.
Практичний словник синонімів української мови
Значення в інших словниках
церемоніальний —
[цеиреимон'іал'нией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і
Орфоепічний словник української мови
церемоніальний —
церемоніа́льний прикметник
Орфографічний словник української мови
церемоніальний —
ЦЕРЕМОНІА́ЛЬНИЙ, а, е. Який здійснюється за певним церемоніалом; урочистий. Церемоніальний порядок; Йшла рокова, церемоніальна вечеря з примівками і обрядами по старому звичаю (І.
Словник української мови у 20 томах
церемоніальний —
-а, -е. 1》 Прикм. до церемоніал. Церемоніальний порядок. 2》 Який здійснюється за певним церемоніалом; урочистий. Церемоніальний марш — урочисте проходження військ у колонах, у розгорнутому строю під музику.
Великий тлумачний словник сучасної мови
церемоніальний —
церемоніа́льний (лат. caeremonialis) 1. Властивий церемоніалові. 2. Урочистий.
Словник іншомовних слів Мельничука
церемоніальний —
УРОЧИ́СТИЙ (пов'язаний з торжеством, знаменною датою, подією), СВЯТКО́ВИЙ, ТРІУМФА́ЛЬНИЙ, ЦЕРЕМОНІА́ЛЬНИЙ, УРО́ЧИЙ діал.; ПАРА́ДНИЙ (перев. про обід). У великому залі клубу повно людей, шуму. Щойно закінчилася урочиста частина (Л.
Словник синонімів української мови
церемоніальний —
ЦЕРЕМОНІА́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Прикм. до церемоніа́л. Церемоніальний порядок. 2. Який здійснюється за певним церемоніалом; урочистий. Йшла рокова, церемоніальна вечеря з примівками і обрядами по старому звичаю (Фр.
Словник української мови в 11 томах