церемоніальний
ЦЕРЕМОНІА́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Прикм. до церемоніа́л.
Церемоніальний порядок.
2. Який здійснюється за певним церемоніалом; урочистий.
Йшла рокова, церемоніальна вечеря з примівками і обрядами по старому звичаю (Фр., VIII, 1952, 100);
Анна мовчки вклоняється командорові глибоким церемоніальним поклоном (Л. Укр., III, 1952, 348);
Павло наблизився карбованим, церемоніальним кроком і вкипів перед послом (Кучер, Голод, 1961, 371).
Церемоніа́льний марш — урочисте проходження військ у колонах, у розгорнутому строю під музику.
Карбуючи крок, церемоніальним маршем перед монументом Слави проходять воїни Київського гарнізону (Веч. Київ, 30.IX 1967, 3);
Щільно причинивши двері й виструнчившись, мов солдат на церемоніальному марші, Федір Іполитович закрокував з кутка в куток (Шовк., Людина.., 1962, 62);
Церемоніа́льним ма́ршем! — команда, якою розпочинають таке урочисте проходження військ.
— Церемоніальним маршем!..— пролунала команда. Стрункими рядами рушили богунці повз любимого командира (Довж., І, 1958, 150).
Словник української мови (СУМ-11)