1. Словник української мови в 11 томах

церемоніальний

ЦЕРЕМОНІА́ЛЬНИЙ, а, е.

1. Прикм. до церемоніа́л.

Церемоніальний порядок.

2. Який здійснюється за певним церемоніалом; урочистий.

Йшла рокова, церемоніальна вечеря з примівками і обрядами по старому звичаю (Фр., VIII, 1952, 100);

Анна мовчки вклоняється командорові глибоким церемоніальним поклоном (Л. Укр., III, 1952, 348);

Павло наблизився карбованим, церемоніальним кроком і вкипів перед послом (Кучер, Голод, 1961, 371).

Церемоніа́льний марш — урочисте проходження військ у колонах, у розгорнутому строю під музику.

Карбуючи крок, церемоніальним маршем перед монументом Слави проходять воїни Київського гарнізону (Веч. Київ, 30.IX 1967, 3);

Щільно причинивши двері й виструнчившись, мов солдат на церемоніальному марші, Федір Іполитович закрокував з кутка в куток (Шовк., Людина.., 1962, 62);

Церемоніа́льним ма́ршем! — команда, якою розпочинають таке урочисте проходження військ.

— Церемоніальним маршем!..— пролунала команда. Стрункими рядами рушили богунці повз любимого командира (Довж., І, 1958, 150).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. церемоніальний — (крок) урочистий, п! КАРБОВАНИЙ; (обід) з помпою; церемонійний. Словник синонімів Караванського
  2. церемоніальний — [цеиреимон'іал'нией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  3. церемоніальний — церемоніа́льний прикметник Орфографічний словник української мови
  4. церемоніальний — ЦЕРЕМОНІА́ЛЬНИЙ, а, е. Який здійснюється за певним церемоніалом; урочистий. Церемоніальний порядок; Йшла рокова, церемоніальна вечеря з примівками і обрядами по старому звичаю (І. Словник української мови у 20 томах
  5. церемоніальний — -а, -е. 1》 Прикм. до церемоніал. Церемоніальний порядок. 2》 Який здійснюється за певним церемоніалом; урочистий. Церемоніальний марш — урочисте проходження військ у колонах, у розгорнутому строю під музику. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. церемоніальний — церемоніа́льний (лат. caeremonialis) 1. Властивий церемоніалові. 2. Урочистий. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. церемоніальний — УРОЧИ́СТИЙ (пов'язаний з торжеством, знаменною датою, подією), СВЯТКО́ВИЙ, ТРІУМФА́ЛЬНИЙ, ЦЕРЕМОНІА́ЛЬНИЙ, УРО́ЧИЙ діал.; ПАРА́ДНИЙ (перев. про обід). У великому залі клубу повно людей, шуму. Щойно закінчилася урочиста частина (Л. Словник синонімів української мови