циганити —
див. просити; хитрувати
Словник синонімів Вусика
циганити —
цига́нити дієслово недоконаного виду розм.
Орфографічний словник української мови
циганити —
ЦИГА́НИТИ, ню, ниш, недок., що і без прям. дод., розм. Випрохувати, видурювати що-небудь; канючити. – Вона таки зараз піде циганити до архієреїв, до архімандритів та до багатеньких намісників по монастирях...
Словник української мови у 20 томах
циганити —
цига́нити 1. обдурювати, говорити неправду (ср, ст): Ти мене не цигань, що була в Олі, по очах бачу, що кажеш неправду (Авторка) 2. випрошувати, канючити (ср, ст): Від двох років циганив у бабці дрібні гроші (Авторка)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
циганити —
-ню, -ниш, недок., перех. і без додатка, розм. Випрохувати, видурювати що-небудь; канючити. || заст. У весільному обряді – ходити по хатах переодягнутими циганами та ін. і випрохувати різні речі, щоб поміняти їх потім на горілку. || Обманювати, шахрувати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
циганити —
ЦИГА́НИТИ, ню, ниш, недок., перех. і без додатка, розм. Випрохувати, видурювати що-небудь; канючити. — Вона таки зараз піде циганити до архієреїв, до архімандритів та до багатеньких намісників по монастирях...
Словник української мови в 11 томах
циганити —
Циганити, -ню, -ниш гл. 1) Выманивать, выпрашивать (о цыганахъ). 2) Въ свадебномъ обрядѣ: ходить по хатамъ, выпрашивать, — см. циганщина. МУЕ. І. 155. (Полт.). Грин. ІІІ. 455.
Словник української мови Грінченка