цюкати

(чим, прв. невміло) вдаряти, стукати; (сокирою) РУБАТИ, тесати, невміло орудувати; (сапкою) сапати; (дзьобом) дзьобати, клювати.

Значення в інших словниках

1. цюкати — цю́кати: стучать топоромъ [ІФ,1890]  Словник з творів Івана Франка
2. цюкати — див. звучати; пиячити; рубати  Словник синонімів Вусика
3. цюкати — цю́кати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
4. цюкати — ЦЮ́КАТИ, аю, аєш, недок., чим і без дод. 1. що і без прям. дод. Ударяти, стукати чим-небудь по чомусь. Василь сідає, а Мирон починає рахувати, цюкаючи за кождим разом бучком о землю: один, два, три, чотири... (І.  Словник української мови у 20 томах
5. цюкати — -аю, -аєш, недок., чим і без додатка. 1》 перех. і неперех. Ударяти, стукати чим-небудь по чомусь. || Постукувати злегка, помалу, виконуючи якусь роботу. || перев. зі сл. сокира. Рубати, тесати (звичайно не докладаючи великих зусиль). || розм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. цюкати — КЛЮВА́ТИ (про птахів — їсти, хапаючи щось дзьобом, бити дзьобом), ДЗЬО́БА́ТИ (ДЗЮ́БА́ТИ рідше), ДОВБА́ТИ (ДОВБТИ́), КЛЮ́КАТИ розм.; ПИ́ТИ (їсти молоде зерно); ЦЮ́КАТИ, ЦЮ́КАТИСЯ розм. (бити дзьобом); ЩИПА́ТИ (шкіру тіла). — Док.  Словник синонімів української мови
7. цюкати — ЦЮ́КАТИ, аю, аєш, недок., чим і без додатка. 1. перех. і неперех. Ударяти, стукати чим-небудь по чомусь. Василь сідає, а Мирон починає рахувати, цюкаючи за кождим разом бучком о землю: один, два, три, чотири… (Фр.  Словник української мови в 11 томах
8. цюкати — Цю́кати, -каю, -єш гл. Слегка рубить топоромъ. Сидить собі чоловік та й цюкає щось сокирою. Грин. І. 291.  Словник української мови Грінченка