чайка —
I Морський водоплавний птах; птах, що селиться на узбережжі річок, озер, зрідка живе також у лісах та чагарниках. А на морі... Чайки якось хижо кигичуть, злу радість я чую в тім хорі (Леся Українка); Десь над болотцем чайка озвалась (Л.
Літературне слововживання
чайка —
[чайка] чайкие, д. і м. чайц'і, мн. чайкие/ чайки, чайок дв'і чайкие
Орфоепічний словник української мови
чайка —
ЧА́ЙКА¹, и, ж. 1. Морський водоплавний птах родини сивкових з короткими ногами і густим оперенням; чибіс. Така тут земля. А на морі...
Словник української мови у 20 томах
чайка —
ча́йка 1 іменник жіночого роду, істота птах * Але: дві, три, чотири ча́йки ча́йка 2 іменник жіночого роду човен
Орфографічний словник української мови
чайка —
ча́йка вул. дівчина (м, ср, ст)|| = дівчина ◊ йти на ча́йкі іти ввечері за місто підстерігати закохані пари (ст)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
чайка —
(-и) ж. 1. крим. Людина, яка швидко і багато їсть. БСРЖ, 663; СЖЗ, 111. 2. тюр. Тюрма; виправно-трудова установа. БСРЖ, 663; СЖЗ, 111.
Словник жарґонної лексики української мови
чайка —
I -и, ж. 1》 Морський водоплавний птах родини сивкових. 2》 Перев. наземний денний птах ряду сивоподібних, що селиться на узбережжі річок, озер, зрідка живе також у чагарниках та лісах. 3》 розм. Пестливе називання дівчини, жінки (перев. при звертанні).
Великий тлумачний словник сучасної мови
чайка —
Болотяно-луговий птах, поширений в Євразії; однією з перших сповіщає про прихід весни; довж. бл. 34 см; на голові характерний чуб; охороняється.
Універсальний словник-енциклопедія
Чайка —
див. Чайка, Тетяна Олексіївна
Філософський енциклопедичний словник
чайка —
I. ЧА́ЙКА (водоплавний птах родини сивкових), РИБА́ЛКА розм., РИБОЛО́В розм., РИБА́ЧКА діал., ТИГИ́ТКА діал., МЕ́ВА діал. Чайка летить проти бурі З парусом білим врівні (А. Малишко); Пливуть собі та співають; Рибалка літає... (Т.
Словник синонімів української мови
чайка —
ЧА́ЙКА¹, и, ж. 1. (Vanellus vanellus L.). Морський водоплавний птах родини сивкових. Така тут земля. А на морі… Чайки якось хижо кигичуть, злу радість я чую в тім хорі, мов згубу на нас вони кличуть (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах
чайка —
Чайка, -ки ж. 1) Птица: пигалица, чибисъ, Vanellus cristatus. Большая Энциклопедія, XV. 153. Вибірається, як чайка за море. Ном. № 10964. Ой біда, біда чайці небозі, що вивела діток при битій дорозі. Рудч. Чп. 88. 2) Родъ запорожской лодки.
Словник української мови Грінченка