чарівник —
[чар'іўник] -ниека, м. (на) -ниеков'і/ -ниеку, кл. -р'іўниеку, мн. -ниеки, -ниек'іў
Орфоепічний словник української мови
чарівник —
ЧАРІВНИ́К, а́, ч. 1. заст. Волхв, чаклун (у 1 знач.). Може, він чарівник? Може, він лихе думає, що топчеться коло її двору? (Панас Мирний); [Сервілія:] В нас сусіди християни, напевне знаю.., то ж вони причарували хлопця. [Прісцілла:] Та не вигадуй,.
Словник української мови у 20 томах
чарівник —
чарівни́к іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
чарівник —
-а, ч. 1》 заст. Чаклун (у 1 знач.). 2》 перен. Людина, яка захоплює, приваблює чим-небудь (поетичним словом, грою, музикою і т. ін.).
Великий тлумачний словник сучасної мови
чарівник —
маг і чароді́й (чарівни́к, заст. чудоді́й), жарт. Людина, яка робить щось дуже легко, вправно, спритно, красиво і т. ін. Карцев, не поспішаючи, вправа за вправою, день за днем учив обох Ольг, і робота давала наслідки.. Одного разу ..
Фразеологічний словник української мови
чарівник —
МА́ЙСТЕР (той, хто досяг високої майстерності, досконалості в своїй роботі, творчості), ВІРТУО́З, МИТЕ́ЦЬ, МАСТА́К розм., АРТИ́СТ розм., ШТУКА́Р розм., МАЙСТЕ́РНИК розм., МИСТЕ́ЦЬ заст., ТІМА́ХА заст.; УМІ́ЛЕЦЬ (ВМІ́ЛЕЦЬ), ЧАКЛУ́Н розм., БОГ розм.
Словник синонімів української мови
чарівник —
ЧАРІВНИ́К, а́, ч. 1. заст. Чаклун (у 1 знач.). Може, він чарівник? Може, він лихе думає, що топчеться коло її двору? (Мирний, IV, 1955, 122); [Сервілія:] В нас сусіди християни, напевне знаю.., то ж вони причарували хлопця. [Прісцілла:] Та не вигадуй,.
Словник української мови в 11 томах
чарівник —
Чарівник, -ка м. Волшебникъ, колдунъ, очарователь. Москаль на хитрощі підпився і видавав, мов він чарівник. Котл. МЧ. 481.
Словник української мови Грінченка