див. СКРЕБТИ; П.(душу) турбувати, непокоїти, мучити; г. шкробати.
Практичний словник синонімів української мови
Значення в інших словниках
шкребти —
див. дряпати; звучати; скребти; чистити
Словник синонімів Вусика
шкребти —
ШКРЕБТИ́, бу́, бе́ш; мин. ч. шкріб, шкребла́, ло́; недок. 1. що, чим і без дод. Те саме, що скребти́ 1. – Не шкреби, дочко, ножем, бо в мене неначе хто в голові скромадить, – сказала Кайдашиха (І.
Словник української мови у 20 томах
шкребти —
шкребти́ дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
шкребти —
-бу, -беш; мин. ч. шкріб, шкребла, шкребло; недок. 1》 перех. і неперех., чим і без додатка. Те саме, що скребти 1). 2》 перех. і без додатка, перен., розм. Безперервно турбувати, непокоїти, мучити (про думки, почуття).
Великий тлумачний словник сучасної мови
шкребти —
коти́ шкребу́ть на се́рці в кого і без додатка. Хто-небудь хвилюється, перебуває в стані тривоги, неспокою. Ніби все правда і все правильно, а десь на серці коти шкребуть (В. Собко); Як то було слухати Марусякові?...
Фразеологічний словник української мови
шкребти —
СКРЕБТИ́ (ШКРЕБТИ́) (проводити по якійсь поверхні чим-небудь гострим, жорстким, дряпаючи або утворюючи різкі звуки; чистити щось таким чином), СКРОМА́ДИТИ, ШКРЯ́БАТИ, ШКРЯБОТІ́ТИ підсил., ШКРО́БАТИ діал. (скребучи, утворювати різкі звуки). — Док.
Словник синонімів української мови
шкребти —
ШКРЕБТИ́, бу́, бе́ш; мин. ч. шкріб, шкребла́, ло́; недок. 1. перех. і неперех., чим і без додатка. Те саме, що скребти́ 1. — Не шкреби, дочко, ножем, бо в мене неначе хто в голові скромадить,— сказала Кайдашиха (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах
шкребти —
Шкребти́, -бу́, -бе́ш гл. = скребти.
Словник української мови Грінченка