штамп

Штемпель, печатка; (на офіційному папері) шапка, напис; П. шабл|ь|он, трафарет; Т. карбівка, штампувальна ФОРМА; штампило.

Значення в інших словниках

1. штамп — [штамп] -па, м. (на) -п'і, мн. -пие, -п'іў  Орфоепічний словник української мови
2. штамп — Клеймо, див. штемпель  Словник чужослів Павло Штепа
3. штамп — рос. штамп 1. Прямокутна або іншої форми печатка, в якій зазначається назва установи, її адреса, телефони адміністрації. Таку печатку використовують для проштамповування документів, листів, довідок, що виходять з цієї установи.  Eкономічна енциклопедія
4. штамп — ШТАМП, а, ч. 1. Форма з металу або якого-небудь іншого матеріалу для серійного виготовлення деталей чи якихось інших дрібних предметів шляхом штампування. У похованні знайдено досить великий набір різних штампів для виготовлення прикрас (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах
5. штамп — штамп іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
6. штамп — -а, ч. 1》 Форма з металу або якого-небудь іншого матеріалу для серійного виготовлення деталей чи якихось інших дрібних предметів шляхом штампування. 2》 Вид печатки (у 1 знач.), яка перев.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. штамп — (нім. Stampfe, від італ. stamра – печатка, друк) 1. Готовий зразок, шаблон. 2. Інструмент, форма для виготовлення виробів з різних матеріалів штампуванням. 3. Напис на машинобудівному кресленику, де зазначено його назву, масштаб, виконавців тощо.  Словник іншомовних слів Мельничука
8. штамп — ПЕЧА́ТКА (предмет з нарізаними знаками для одержання відбитка на чомусь; такий відбиток), ПЕЧА́ТЬ, ШТАМП (із зображенням назви певної установи та іншими відомостями); ШТЕ́МПЕЛЬ (перев.  Словник синонімів української мови
9. штамп — Штамп, -па і -пу; шта́мпи, -пів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. штамп — ШТАМП, а, ч. 1. Форма з металу або якого-небудь іншого матеріалу для серійного виготовлення деталей чи якихось інших дрібних предметів шляхом штампування.  Словник української мови в 11 томах