шум

(на юшці) піна, накип, шумовина, шумовиння; Р. вир; (листя) шелест, (води) клекіт, буркіт, (машин) гуркіт, стугін, стугіт, (полум'я) гуготіння, (між людей) Р. гамір, галас, буча; (сенсаційні пересуди) П. шелест, розголос.

Значення в інших словниках

1. шум — (надмірність різних звуків) гомін, шелест, (моря, річки) рокотання.  Словник синонімів Полюги
2. шум — I шамкотіння, шамотіння, шамотня, шамотнява, шамрання, шамротання, шамротіння, шаркання, шаркіт, шаркотання, шаркотіння, шаркотня, шаркотнява, шарудіння, шархання, шелепання, шелепотання, шелепотіння, шелест, шелестіння, шелех, шемрання, шемріння...  Словник синонімів Вусика
3. Шум — Галас  Неправильно-правильно
4. шум — [шум] -му, м. (ў) -м'і, мн. шумие/шуми, шум'іў  Орфоепічний словник української мови
5. шум — 1. баляс, галабурда, галас, гамір, гармідер, гогіт, гомін, грюк, гряк, гук, гугіт, гуп, гуркіт, гуркотня, гуркотнява, гуркотнеча, ґвалт, клекіт, стугін, торохнеча, торохнява, шарварок, ясиня, див. катавасія, кавардак, суматоха, сутолока, грохати 2. це див. піна, фермент  Словник чужослів Павло Штепа
6. шум — Неупорядковані неперіодичні коливання вібратора. На відміну від музичних звуків, Ш. позбавлений точно визначеної висоти, тривалості і сили. Розрізняються: 1) суцільний за спектром, поширений на весь діапазон коливань 'білий' Ш.; 2) широкополосний...  Словник-довідник музичних термінів
7. шум — ШУМ¹, у, ч. 1. Сукупність різноманітних звуків, які швидко змінюються за частотою і силою; глухі звуки, що зливаються в одноманітне незлагоджене звучання. І від бурі, що бушує, і від грому, що так і розривається над головами, шум такий..  Словник української мови у 20 томах
8. шум — шум 1 іменник чоловічого роду сукупність звуків шум 2 іменник чоловічого роду піна шум 3 іменник чоловічого роду танок етн.  Орфографічний словник української мови
9. шум — шум піна (ср, ст): Не забудь зняти шум з росолу (Авторка)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
10. шум — (англ. noise) будь-яке втручання в процес комунікації на будьякій з її ділянок, що спотворюють зміст послання. широкий асортимент шум  Економічний словник
11. шум — I -у, ч. 1》 Сукупність різноманітних звуків, які швидко змінюються за частотою і силою; глухі звуки, що зливаються в одноманітне незлагоджене звучання. || Безладне звучання багатьох голосів; гомін, галас. || Різноманітні звуки якогось населеного пункту.  Великий тлумачний словник сучасної мови
12. шум — I випадкові флуктуації фізич. величини, що можуть накладатись на корисний сигнал (який переносить потрібну інформацію), утруднювати його прийом; також накладені один на одного незалежні сигнали з різних джерел, напр.  Універсальний словник-енциклопедія
13. шум — нароби́ти шу́му. Привернути до себе загальну увагу, стати предметом обговорення, дискусій і т. ін. Уже перша збірка “Лірики”, видана ще в Славгороді, наробила шуму, принесла йому і славу, й гроші (А. Головко).  Фразеологічний словник української мови
14. шум — ГУДІ́ННЯ (чого і без додатка — сукупність багатьох низьких протяжних звуків), ГУЛ, ГУК, ГУГОТІ́ННЯ, ГУ́ГІТ, ГУД, СТУГОНІ́ННЯ, СТУ́ГІН, ДУДНІ́ННЯ (глухе); РЕВІ́ННЯ, РЕВ, РЕ́ВІТ діал. (сильне); ПЕРЕГУ́Д (нерівномірне).  Словник синонімів української мови
15. шум — ШУМ¹, у, ч. 1. Сукупність різноманітних звуків, які швидко змінюються за частотою і силою; глухі звуки, що зливаються в одноманітне незлагоджене звучання. І від бурі, що бушує, і від грому, що так і розривається над головами, шум такий..  Словник української мови в 11 томах
16. шум — Шум, -му м. 1) Пѣна, накипь при вареніи. Не вважай, що шум збігає, — на дні гуща буде. Ком. Пр. № 1193. 2) Мыльная пѣнящаяся вода. Вас. 169. 3) Пѣна отъ волнующейся воды, а потому также волненіе, водоворотъ. Хоч з мосту та в шум. Ном. № 2082.  Словник української мови Грінченка