імовірний —
коли вживати вірогідний, а коли – ймовірний? Дехто сприймає ці прикметники як синоніми й помилково пише: “Мені про те відомо з імовірних джерел”; “Таке припущення – вірогідне”.
«Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
імовірний —
імові́рний прикметник
Орфографічний словник української мови
імовірний —
(ймовірний), -а, -е. Те саме, що можливий 3).
Великий тлумачний словник сучасної мови
імовірний —
ВІРОГІ́ДНИЙ (який не викликає сумніву, найближчий до правди, справжнього стану речей), ІМОВІ́РНИЙ (ЙМОВІ́РНИЙ), ПРАВДИ́ВИЙ, ДОСТОВІ́РНИЙ розм., ДОСТО́ТНИЙ заст.
Словник синонімів української мови
імовірний —
Імові́рний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
імовірний —
ІМОВІ́РНИЙ (ЙМОВІ́РНИЙ), а, е. 1. Те саме, що можливий 3. Не тільки імовірні, але неминучі в епоху імперіалізму національні війни з боку колоній та напівколоній (Ленін, 22. 1950, 287); Страховище, безумовно, було дніпровською собакою.
Словник української мови в 11 томах
імовірний —
Імовірний, -а, -е Довѣрчивый. Є й такі, що вимагають щирости, не скажи — для того тільки, щоб зоставити повік нещасливими імовірних. МВ.
Словник української мови Грінченка