імунітет —
рос. иммунитет (від латин. immunitas (immunitatis) — звільнення, свобода) — виключне право не підлягати деяким загальним законам, що надається особам, які посідають особливе становище в державі.
Eкономічна енциклопедія
імунітет —
імуніте́т іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
імунітет —
-у, ч. 1》 мед., біол. Несприйнятливість організму до збудників заразних хвороб, до отруєння; стійкість організму проти зараження, отруєння. Активний імунітет — імунітет, який виникає внаслідок імунної відповіді організму на введення антигену.
Великий тлумачний словник сучасної мови
імунітет —
імуніте́т [від лат. immunitas (immunitatis) – звільнення, свобода] 1. Несприйнятливість організмів до збудників інфекційних хвороб та впливу деяких отрут. Розрізняють І. природний, що є стійкою видовою ознакою, та І.
Словник іншомовних слів Мельничука
імунітет —
I 1 привілей, наданий монархом феодальному володареві, на підставі якого населення підвладних земель повністю або частково звільнялося від сплати державних податків чи вилучалося з-під юрисдикції монарха; 2. і.
Універсальний словник-енциклопедія
імунітет —
ІМУНІТЕ́Т мед., біол., НЕСПРИЙНЯ́ТЛИВІСТЬ, ІМУ́ННІСТЬ. Фітонциди — головна "цілюща сила" самих рослин, один з факторів їх природного імунітету (несприйнятливості до заразних хвороб) (з журналу)
Словник синонімів української мови
імунітет —
Імуніте́т, -ту, -тові
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
імунітет —
ІМУНІТЕ́Т, у, ч. 1. мед., біол. Несприйнятливість організму до збудників заразних хвороб, до отруєння; стійкість організму проти зараження, отруєння.
Словник української мови в 11 томах