іновірець —
інові́рець іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
іновірець —
-рця, ч., заст. Чужовірець.
Великий тлумачний словник сучасної мови
іновірець —
ІНОВІ́РЕЦЬ (людина, що належить до іншого віросповідання), ЧУЖОВІ́РЕЦЬ заст.; БУСУРМА́Н (БУСУРМЕ́Н) заст., фольк. (перев. про магометанина); НЕВІ́РНИЙ заст.; ГЯУ́Р заст. (у магометан); НЕХРИСТИЯ́НИ́Н, НЕВІ́РА розм., НЕ́ХРИСТ заст.
Словник синонімів української мови
іновірець —
ІНОВІ́РЕЦЬ, рця, ч., заст. Чужовірець. Оголосили його іновірцем.
Словник української мови в 11 томах