Підсвідомість, о. шосте почуття, фр. серце <�відчув серцем>; п! ІНТУЇЦІЯ.
Практичний словник синонімів української мови
Значення в інших словниках
інстинкт —
Сукупність вроджених поведінкових комплексів, що активізуються при впливі ключових подразників. англ. instinct; нім. Instinkt n –(e)s, -e; угор. ösztön; рос. инстинкт.
Словник із соціальної роботи
інстинкт —
рос. инстинкт (від латин. instinc-tus — спонукання) — 1. Складні природжені реакції (акти поведінки), типові для певного виду людей, організмів на зовнішні і внутрішні подразники. 2. У розмовній мові — чуття, несвідоме спонукання до чого-небудь.
Eкономічна енциклопедія
інстинкт —
інсти́нкт іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
інстинкт —
-у, ч. 1》 біол. Складні природжені реакції (акти поведінки), типові для певного виду організмів, на зовнішні й внутрішні подразники.
Великий тлумачний словник сучасної мови
інстинкт —
інсти́нкт (від лат. instinctus – спонукання) 1. Складні природжені реакції (акти поведінки), типові для певного виду організмів, на зовнішні й внутрішні подразники. 2. У розмовній мові – чуття, несвідоме спонукання до чого-небудь.
Словник іншомовних слів Мельничука
інстинкт —
Генетично успадкована здатність тварин до відповідних видів активної поведінки, характерних для особин даного виду за певних умов (у відповідь на зовнішні або внутрішні подразнення); складний безумовний рефлекс (харчовий, оборонний, статевий та ін.); і. людини контролюється її свідомістю.
Універсальний словник-енциклопедія
інстинкт —
ІНСТИНКТ (від лат. instinctus — спонука, імпульс) — сукупність складних, спадково зумовлених актів поведінки, характерних для особин даного виду за певних умов існування. Первинні уявлення про І.
Філософський енциклопедичний словник
інстинкт —
ІНСТИ́НКТ, у, ч. 1. біол. Вроджена, типова для кожного виду тварин здатність до виконання певних доцільних дій у відповідь на зміни внутрішнього або зовнішнього середовища.
Словник української мови в 11 томах