інстинкт

Значення в інших словниках

1. інстинкт — Сукупність вроджених поведінкових комплексів, що активізуються при впливі ключових подразників. англ. instinct; нім. Instinkt n –(e)s, -e; угор. ösztön; рос. инстинкт. Словник із соціальної роботи
2. інстинкт — рос. инстинкт (від латин. instinc-tus — спонукання) — 1. Складні природжені реакції (акти поведінки), типові для певного виду людей, організмів на зовнішні і внутрішні подразники. 2. У розмовній мові — чуття, несвідоме спонукання до чого-небудь. Eкономічна енциклопедія
3. інстинкт — інсти́нкт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
4. інстинкт — -у, ч. 1》 біол. Складні природжені реакції (акти поведінки), типові для певного виду організмів, на зовнішні й внутрішні подразники. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. інстинкт — інсти́нкт (від лат. instinctus – спонукання) 1. Складні природжені реакції (акти поведінки), типові для певного виду організмів, на зовнішні й внутрішні подразники. 2. У розмовній мові – чуття, несвідоме спонукання до чого-небудь. Словник іншомовних слів Мельничука
6. інстинкт — Генетично успадкована здатність тварин до відповідних видів активної поведінки, характерних для особин даного виду за певних умов (у відповідь на зовнішні або внутрішні подразнення); складний безумовний рефлекс (харчовий, оборонний, статевий та ін.); і. людини контролюється її свідомістю. Універсальний словник-енциклопедія
7. інстинкт — ІНСТИНКТ (від лат. instinctus — спонука, імпульс) — сукупність складних, спадково зумовлених актів поведінки, характерних для особин даного виду за певних умов існування. Первинні уявлення про І. Філософський енциклопедичний словник
8. інстинкт — Інсти́нкт, -ту; -кти, -ктів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. інстинкт — ІНСТИ́НКТ, у, ч. 1. біол. Вроджена, типова для кожного виду тварин здатність до виконання певних доцільних дій у відповідь на зміни внутрішнього або зовнішнього середовища. Словник української мови в 11 томах