1. Філософський енциклопедичний словник

інстинкт

ІНСТИНКТ (від лат. instinctus — спонука, імпульс) — сукупність складних, спадково зумовлених актів поведінки, характерних для особин даного виду за певних умов існування. Первинні уявлення про І. з'явилися ще в античній філософії, де він ототожнювався з "нижчими формами душі" у тварин і протиставлявся вищим душевним проявам людини та людському розумові. Історично І. розглядався як природна основа біологічно важливих спонук, а поняття І. протиставлялося також набутим формам поведінки, навчанню, раціональному, розуму тощо. Якщо поведінка тварин розглядалася як сукупність І., то людська поведінка тлумачилася як комбінація "сліпих" І. та раціональної думки. У психологічних теоріях Фройда та Мак-Дугалла І. ототожнювався з ірраціональними силами, нездоланними мотивами поведінки, спрямованими на досягнення цілей. Інстинктивним проявам поведінки відповідають певні емоції. Дарвін запропонував визначати І. як елементи поведінки, що можуть успадковуватися і є продуктом природного добору, який постійно еволюціонує разом з іншими ознаками та проявами життєдіяльності тварин. Ідеї Дарвіна склали основу класичної етології Лоренца та Тінбергена (1937). Згідно з нею, багато типів поведінки тварин сформовані на основі низки комплексів фіксованих дій, що є характерними для тварин даного виду і переважно детерміновані генетично. Згодом І. почали розглядати як одну з форм адаптивної поведінки, на яку, подібно іншим генетичним ознакам, діє природний добір. На основі новітніх даних етології та генетики створено сучасну концепцію генетично обумовленої поведінки, яка дозволяє описувати та аналізувати структуру поведінки без вживання поняття "І.".

Т. Гардашук

Джерело: Філософський енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. інстинкт — Сукупність вроджених поведінкових комплексів, що активізуються при впливі ключових подразників. англ. instinct; нім. Instinkt n –(e)s, -e; угор. ösztön; рос. инстинкт. Словник із соціальної роботи
  2. інстинкт — Підсвідомість, о. шосте почуття, фр. серце <�відчув серцем>; п! ІНТУЇЦІЯ. Словник синонімів Караванського
  3. інстинкт — рос. инстинкт (від латин. instinc-tus — спонукання) — 1. Складні природжені реакції (акти поведінки), типові для певного виду людей, організмів на зовнішні і внутрішні подразники. 2. У розмовній мові — чуття, несвідоме спонукання до чого-небудь. Eкономічна енциклопедія
  4. інстинкт — інсти́нкт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  5. інстинкт — -у, ч. 1》 біол. Складні природжені реакції (акти поведінки), типові для певного виду організмів, на зовнішні й внутрішні подразники. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. інстинкт — інсти́нкт (від лат. instinctus – спонукання) 1. Складні природжені реакції (акти поведінки), типові для певного виду організмів, на зовнішні й внутрішні подразники. 2. У розмовній мові – чуття, несвідоме спонукання до чого-небудь. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. інстинкт — Генетично успадкована здатність тварин до відповідних видів активної поведінки, характерних для особин даного виду за певних умов (у відповідь на зовнішні або внутрішні подразнення); складний безумовний рефлекс (харчовий, оборонний, статевий та ін.); і. людини контролюється її свідомістю. Універсальний словник-енциклопедія
  8. інстинкт — Інсти́нкт, -ту; -кти, -ктів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. інстинкт — ІНСТИ́НКТ, у, ч. 1. біол. Вроджена, типова для кожного виду тварин здатність до виконання певних доцільних дій у відповідь на зміни внутрішнього або зовнішнього середовища. Словник української мови в 11 томах