1. Словник української мови в 11 томах

інстинкт

ІНСТИ́НКТ, у, ч.

1. біол. Вроджена, типова для кожного виду тварин здатність до виконання певних доцільних дій у відповідь на зміни внутрішнього або зовнішнього середовища.

Чимало вчених висловлювало думку, що у перелітних птахів інстинкт до перельотів є спадковим (Наука.., 3, 1960, 38);

В ту мить інстинкт наказав їй [ящірці]: «Стій! Умри!» І вона причаїлась між двома грудками землі, звідки не моргаючи визирали тільки її діамантові оченята (Донч., І, 1956, 60).

2. Несвідоме й нездоланне прагнення, потяг до чого-небудь.

В Тиховичеві прокинулись, мабуть, войовничі інстинкти (Коцюб., І, 1955, 209).

3. перен. Підсвідоме чуття.

Інстинкт материнський найпередніше [найперше] заговорив в її серці (Н.-Лев., І, 1956, 454);

— Кожна жінка серцем відгадає його [кохання] голос, інстинктом прочує (Фр., VI, 1951, 266);

Він не стільки побачив, скільки інстинктом відчув нещастя (Дмит., Розлука, 1957, 11);

Інстинкт самозахисту наказав Безбородькові не йти відчиняти (Вільде, Сестри.., 1958, 416).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. інстинкт — Сукупність вроджених поведінкових комплексів, що активізуються при впливі ключових подразників. англ. instinct; нім. Instinkt n –(e)s, -e; угор. ösztön; рос. инстинкт. Словник із соціальної роботи
  2. інстинкт — Підсвідомість, о. шосте почуття, фр. серце <�відчув серцем>; п! ІНТУЇЦІЯ. Словник синонімів Караванського
  3. інстинкт — рос. инстинкт (від латин. instinc-tus — спонукання) — 1. Складні природжені реакції (акти поведінки), типові для певного виду людей, організмів на зовнішні і внутрішні подразники. 2. У розмовній мові — чуття, несвідоме спонукання до чого-небудь. Eкономічна енциклопедія
  4. інстинкт — інсти́нкт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  5. інстинкт — -у, ч. 1》 біол. Складні природжені реакції (акти поведінки), типові для певного виду організмів, на зовнішні й внутрішні подразники. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. інстинкт — інсти́нкт (від лат. instinctus – спонукання) 1. Складні природжені реакції (акти поведінки), типові для певного виду організмів, на зовнішні й внутрішні подразники. 2. У розмовній мові – чуття, несвідоме спонукання до чого-небудь. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. інстинкт — Генетично успадкована здатність тварин до відповідних видів активної поведінки, характерних для особин даного виду за певних умов (у відповідь на зовнішні або внутрішні подразнення); складний безумовний рефлекс (харчовий, оборонний, статевий та ін.); і. людини контролюється її свідомістю. Універсальний словник-енциклопедія
  8. інстинкт — ІНСТИНКТ (від лат. instinctus — спонука, імпульс) — сукупність складних, спадково зумовлених актів поведінки, характерних для особин даного виду за певних умов існування. Первинні уявлення про І. Філософський енциклопедичний словник
  9. інстинкт — Інсти́нкт, -ту; -кти, -ктів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)