істинний —
[істиен:ией і іистиен:ией] м. (на) -н:ому/ -н':ім, мн. -н':і
Орфоепічний словник української мови
істинний —
Правдивий, справжній, сутий, сущій, достеменний, щирий, див. дійсний
Словник чужослів Павло Штепа
істинний —
-а, -е. 1》 Який відповідає істині (у 1, 3 знач.); правильний, правдивий. 2》 Дійсний, справжній, непідроблений.
Великий тлумачний словник сучасної мови
істинний —
і́стинний прикметник
Орфографічний словник української мови
істинний —
ПРА́ВИЛЬНИЙ (який відповідає дійсному станові речей, не розходиться з правдою), І́СТИННИЙ, СПРАВЕДЛИ́ВИЙ, ПРА́ВИЙ, ПРАВДИ́ВИЙ рідше, ПЕ́ВНИЙ.
Словник синонімів української мови
істинний —
І́стинний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
істинний —
І́СТИННИЙ, а, е. 1. Який відповідає істині (у 1, 3 знач.); правильний, правдивий. Два протилежні судження не можуть бути разом істинними, але вони обидва можуть бути хибними (Логіка, 1953, 67). 2. Дійсний, справжній, непідроблений.
Словник української мови в 11 томах