злякатися
страх найшов (напав) на кого; страх пройняв (обняв, обхопив) кого; взятися страхом; зазнати (набратись, натерпітися) страху; (відчути великий жах, переляк) душа завмерла (замерла) у кого; душа [аж] у п’ятах (у п’ятках) у кого; душа в (під) п’яти пішла (заховалася, провалилася і т. ін.) у кого; волосся [на голові] стало (встало) дибом (диба, дибки, дуба, дубом) у кого; [аж] волосся полізло угору (стало сторч) у кого; холодний (циганський) піт пройняв кого; духу не стало у кого; кров застигла в жилах у кого; [аж] жижки затрусилися (задрижали) у кого; [аж] мурашки забігали (пішли, полізли, поповзли і т. ін.) за (поза) спиною (по спині, по тілу, по шкірі) у кого; мурашня полізла по плечах у кого; почув мурашки за спиною; [аж] мороз (морозець) пішов (побіг, перебіг, пробіг, подрав і т. ін.) поза шкірою (поза шкурою, по шкірі, поза спиною і т. ін.) кому, в кого; морозом сипнуло за (поза) спиною (поза шкірою, по тілу) в кого, кого; серце обірвалось (упало) у кого, чиє; серце мов обірвалося в кого; обірвалося щось (усе і т. ін.) всередині (в грудях і т. ін.) у кого, кому; серце похололо (похолонуло) в кого; тьохнуло (похололо) в животі у кого, безос.; [аж] в душі (всередині) похололо (похолонуло) у кого, безос.
На панів найшов страх (Нечуй-Левицький, 7, 1966, с. 245); – Прокинувся я, – товариш Большаков общипав себе, – все ціле, на поясі три гранати висить, страх на мене напав (Яновський, 1, 1958, с. 127); Темно зробилося, як під кобеняком, за два кроки поперед себе нічого не видно. Страх мене такий пройняв, що ногами з місця не зрушу (Тютюнник, Вир, 1964, с. 17); В одному кутку тиркнула жаба, у другому ударив цвіркун… Страх обняв Карпа (Панас Мирний, 1, 1954, с. 269); Страх обхопив опришка такий, що він стрімголов хотів кинутися бігти (Хоткевич, 2, 1966, с. 246); Не чув добре хлопець, що говорила вона, обмиваючи його. Тільки вже взявся ввесь страхом, коли ввечері почала розповідати про випадок дядькові (Кротевич, Сини землі, 1948, с. 228); Ті подивляють його сміливість, кажуть, що така людина, певно, не може зазнати страху (Коцюбинський, 2, 1955, с. 427); Господи! скільки я набралась тоді страху. Дві ночі не спала (Нечуй-Левицький, 7, 1966, с. 269); Наїхало в село чиновного панства. Питають – розпитують, пишуть – записують. Натерпілася страху Мотря од тих хитрих спросів (Панас Мирний, 2, 1969, с. 48); [Левко:] Чи пішов, чи, може, крадеться? У мене і душа замерла… (Старицький, 3, 1964, с. 45); Як замахнеться було мати, так у мене душа аж у п’ятах (Остап Вишня, 1, 1956, с. 8); – Натремтівся, мабуть, за дорогу? Була душа в п’ятах? (Гончар, 2, 1978, с. 90); [Хропко:] Просто душа в п’яти пішла, аж хата колом іде… (Старицький, 2, 1964, с. 585); – Бачили таке! Натворили капостей, і в самих душа сховалась у п’яти! (Головко, 2, 1957, с. 628); Максим Кривоніс звівся на ноги: – Люди, кому шкода пана, або в кого душа вже в п’ятки провалилась, чи йому і так добре живеться, – нехай повертає додому (Панч, 4, 1982, с. 126); Волосся на голові дибом стало, а уста страшно та грізно кривилися (Панас Мирний, 1, 1954, с. 357); В очах у неї іскри заграли, волосся дибом стало, руки як простягла, та й не зведе їх (Квітка-Основ’яненко, 2, 1956, с. 457); Пес [із толом] Пре на них [браконьєрів]… А шнур горить!.. Торбохватам не до рибки: Щур «ой, боже!» верещить, В двох Микол волосся дибки! (С, Олійник, 2, 1968, с. 180); Нам обом волосся стало дуба (Леся Українка, 1, 1951, с. 460); А ось Іван… Має одну таку прикмету, що вам волос дубом стане, слухаючи про неї (Мартович, Твори, 1954, с. 50); Вони дивились через труп Синички на свого капітана з такою ненавистю, що волосся б стало сторч у найхоробрішої людини (Довженко, 1, 1964, с. 140); Та й розповів мені таке, що аж волосся сторч стало (Збанацький, 1, 1974, с. 218); Аж мороз подрав поза спиною у Василя, аж волосся полізло угору, коли він, обернувшись, глянув у ті тісні суточки, що тільки-тільки що проїхав (Панас Мирний, 5, 1970, с. 87); Нігде правди діти, як почув, яка є панщина у пеклі на тих, хто то повісті, то усякі ледащі книжки пише, так мене аж циганський піт пройняв (Квітка-Основ’яненко, 2, 1956, с. 252); То дожидалися гайдамак – і раділи всі, і радів я з своїми, а як почув слово «гайдамаки», то в мене і духу не стало (Панас Мирний, 4, 1970, с. 209); Тут Денис так глянув на Трохима, що у того усі жижки задрижали і в душі похолонуло (Квітка-Основ’яненко, 2, 1956, с. 409); [1-й парубок:] Ага, а у вас мурашки по шкірі забігали (Франко, 9, 1952, с. 93); Він [Ігор] бачить нерухоме Петрове тіло, зжовкле обличчя і струмочок крові, що поволі стікає з рота по підборіддю. У хлопчика аж мурашки забігали по тілу (Багмут, Щасливий день суворовця Криничного, 1951, с. 151); – Я пишу, а він [фашист] підходить і зеленими очима дивиться, аж мурашки по спині поповзли (Хижняк, Тамара, 1959, с. 77); Серце [Остапа] затріпалось в грудях і стало. По плечах полізла вгору мурашня (Коцюбинський, 1, 1955, с. 341); Параскіца почула мурашки за спиною (Коцюбинський, 1, 1961; с. 288); Тільки тепер він збагнув усе. Аж мороз поза шкірою пішов (Собко, Матвіївська затока, 1975, с. 420); – Я хоч і не страхополох, але й у мене морозець поза шкірою пробіг, коли вибухнула вода (Донченко, 2, 1956, с. 34); У Івася мороз поза спиною пробіг, в очах боязнь засвітила (Панас Мирний, 1, 1968, с. 153); Від цього видовища мороз перебіг Лялі поза спиною, наче до неї, до самої шкіри її вже торкнувся той шпичакуватий ганебний дріт (Гончар, 2, 1978, с. 24); Недокус посміхався, а в мене морозом сипнуло поза шкірою (Збанацький, 1, 1974, с. 99); Жах пройняв Гриця від таких слів, сипнуло морозом по тілу. З переляку не знав, що робити (Ляшенко, Блискавиця темної ночі, 1972, с. 29); Модель [біплана] здригнулась у повітрі й клюнула. Серце мов обірвалось, застигла на мить кров у жилах (Донченко, 1, 1956, с. 72); Семен почув, що серце його раптом обірвалось, впало.., у грудях щось стиснуло (Коцюбинський, 1, 1955, с. 124); Юрко відчув, як усе всередині у нього обірвалось. Вели його батька (Багмут, Оповідання, 1959, с. 25); У старої серце похолонуло; як сиділа – так і прикипіла на місці (Панас Мирний, 1, 1968, с. 170); Як уздрів його Трохим, так і руки і ноги опустилися, і у животі похолонуло (Квітка-Основ’яненко, 2, 1956, с. 408); Як сказала вона це – в мене в душі похололо (Нечуй-Левицький, 4, 1966, с. 340); У Христі аж у душі похолонуло від того реготу. Вона зразу догадалася, що Оришка тільки замина правду (Панас Мирний, 3, 1969, с. 396); [Герасим:] Думав, що довідалась за гроші, аж всередині похолонуло (Карпенко-Карий, 1, 1960, с. 391). Пор.: страшно; тривожитися.
Словник фразеологічних синонімів