злякатися

страх найшов (напав) на кого; страх пройняв (обняв, обхопив) кого; взятися страхом; зазнати (набратись, натерпітися) страху; (відчути великий жах, переляк) душа завмерла (замерла) у кого; душа [аж] у п’ятах (у п’ятках) у кого; душа в (під) п’яти пішла (заховалася, провалилася і т. ін.) у кого; волосся [на голові] стало (встало) дибом (диба, дибки, дуба, дубом) у кого; [аж] волосся полізло угору (стало сторч) у кого; холодний (циганський) піт пройняв кого; духу не стало у кого; кров застигла в жилах у кого; [аж] жижки затрусилися (задрижали) у кого; [аж] мурашки забігали (пішли, полізли, поповзли і т. ін.) за (поза) спиною (по спині, по тілу, по шкірі) у кого; мурашня полізла по плечах у кого; почув мурашки за спиною; [аж] мороз (морозець) пішов (побіг, перебіг, пробіг, подрав і т. ін.) поза шкірою (поза шкурою, по шкірі, поза спиною і т. ін.) кому, в кого; морозом сипнуло за (поза) спиною (поза шкірою, по тілу) в кого, кого; серце обірвалось (упало) у кого, чиє; серце мов обірвалося в кого; обірвалося щось (усе і т. ін.) всередині (в грудях і т. ін.) у кого, кому; серце похололо (похолонуло) в кого; тьохнуло (похололо) в животі у кого, безос.; [аж] в душі (всередині) похололо (похолонуло) у кого, безос.

На панів найшов страх (Нечуй-Левицький, 7, 1966, с. 245); – Прокинувся я, – товариш Большаков общипав себе,все ціле, на поясі три гранати висить, страх на мене напав (Яновський, 1, 1958, с. 127); Темно зробилося, як під кобеняком, за два кроки поперед себе нічого не видно. Страх мене такий пройняв, що ногами з місця не зрушу (Тютюнник, Вир, 1964, с. 17); В одному кутку тиркнула жаба, у другому ударив цвіркун… Страх обняв Карпа (Панас Мирний, 1, 1954, с. 269); Страх обхопив опришка такий, що він стрімголов хотів кинутися бігти (Хоткевич, 2, 1966, с. 246); Не чув добре хлопець, що говорила вона, обмиваючи його. Тільки вже взявся ввесь страхом, коли ввечері почала розповідати про випадок дядькові (Кротевич, Сини землі, 1948, с. 228); Ті подивляють його сміливість, кажуть, що така людина, певно, не може зазнати страху (Коцюбинський, 2, 1955, с. 427); Господи! скільки я набралась тоді страху. Дві ночі не спала (Нечуй-Левицький, 7, 1966, с. 269); Наїхало в село чиновного панства. Питаютьрозпитують, пишутьзаписують. Натерпілася страху Мотря од тих хитрих спросів (Панас Мирний, 2, 1969, с. 48); [Левко:] Чи пішов, чи, може, крадеться? У мене і душа замерла… (Старицький, 3, 1964, с. 45); Як замахнеться було мати, так у мене душа аж у п’ятах (Остап Вишня, 1, 1956, с. 8); – Натремтівся, мабуть, за дорогу? Була душа в п’ятах? (Гончар, 2, 1978, с. 90); [Хропко:] Просто душа в п’яти пішла, аж хата колом іде… (Старицький, 2, 1964, с. 585); – Бачили таке! Натворили капостей, і в самих душа сховалась у п’яти! (Головко, 2, 1957, с. 628); Максим Кривоніс звівся на ноги:Люди, кому шкода пана, або в кого душа вже в п’ятки провалилась, чи йому і так добре живеться,нехай повертає додому (Панч, 4, 1982, с. 126); Волосся на голові дибом стало, а уста страшно та грізно кривилися (Панас Мирний, 1, 1954, с. 357); В очах у неї іскри заграли, волосся дибом стало, руки як простягла, та й не зведе їх (Квітка-Основ’яненко, 2, 1956, с. 457); Пес [із толом] Пре на них [браконьєрів]… А шнур горить!.. Торбохватам не до рибки: Щур «ой, боже!» верещить, В двох Микол волосся дибки! (С, Олійник, 2, 1968, с. 180); Нам обом волосся стало дуба (Леся Українка, 1, 1951, с. 460); А ось Іван… Має одну таку прикмету, що вам волос дубом стане, слухаючи про неї (Мартович, Твори, 1954, с. 50); Вони дивились через труп Синички на свого капітана з такою ненавистю, що волосся б стало сторч у найхоробрішої людини (Довженко, 1, 1964, с. 140); Та й розповів мені таке, що аж волосся сторч стало (Збанацький, 1, 1974, с. 218); Аж мороз подрав поза спиною у Василя, аж волосся полізло угору, коли він, обернувшись, глянув у ті тісні суточки, що тільки-тільки що проїхав (Панас Мирний, 5, 1970, с. 87); Нігде правди діти, як почув, яка є панщина у пеклі на тих, хто то повісті, то усякі ледащі книжки пише, так мене аж циганський піт пройняв (Квітка-Основ’яненко, 2, 1956, с. 252); То дожидалися гайдамакі раділи всі, і радів я з своїми, а як почув слово «гайдамаки», то в мене і духу не стало (Панас Мирний, 4, 1970, с. 209); Тут Денис так глянув на Трохима, що у того усі жижки задрижали і в душі похолонуло (Квітка-Основ’яненко, 2, 1956, с. 409); [1-й парубок:] Ага, а у вас мурашки по шкірі забігали (Франко, 9, 1952, с. 93); Він [Ігор] бачить нерухоме Петрове тіло, зжовкле обличчя і струмочок крові, що поволі стікає з рота по підборіддю. У хлопчика аж мурашки забігали по тілу (Багмут, Щасливий день суворовця Криничного, 1951, с. 151); – Я пишу, а він [фашист] підходить і зеленими очима дивиться, аж мурашки по спині поповзли (Хижняк, Тамара, 1959, с. 77); Серце [Остапа] затріпалось в грудях і стало. По плечах полізла вгору мурашня (Коцюбинський, 1, 1955, с. 341); Параскіца почула мурашки за спиною (Коцюбинський, 1, 1961; с. 288); Тільки тепер він збагнув усе. Аж мороз поза шкірою пішов (Собко, Матвіївська затока, 1975, с. 420); – Я хоч і не страхополох, але й у мене морозець поза шкірою пробіг, коли вибухнула вода (Донченко, 2, 1956, с. 34); У Івася мороз поза спиною пробіг, в очах боязнь засвітила (Панас Мирний, 1, 1968, с. 153); Від цього видовища мороз перебіг Лялі поза спиною, наче до неї, до самої шкіри її вже торкнувся той шпичакуватий ганебний дріт (Гончар, 2, 1978, с. 24); Недокус посміхався, а в мене морозом сипнуло поза шкірою (Збанацький, 1, 1974, с. 99); Жах пройняв Гриця від таких слів, сипнуло морозом по тілу. З переляку не знав, що робити (Ляшенко, Блискавиця темної ночі, 1972, с. 29); Модель [біплана] здригнулась у повітрі й клюнула. Серце мов обірвалось, застигла на мить кров у жилах (Донченко, 1, 1956, с. 72); Семен почув, що серце його раптом обірвалось, впало.., у грудях щось стиснуло (Коцюбинський, 1, 1955, с. 124); Юрко відчув, як усе всередині у нього обірвалось. Вели його батька (Багмут, Оповідання, 1959, с. 25); У старої серце похолонуло; як сиділатак і прикипіла на місці (Панас Мирний, 1, 1968, с. 170); Як уздрів його Трохим, так і руки і ноги опустилися, і у животі похолонуло (Квітка-Основ’яненко, 2, 1956, с. 408); Як сказала вона цев мене в душі похололо (Нечуй-Левицький, 4, 1966, с. 340); У Христі аж у душі похолонуло від того реготу. Вона зразу догадалася, що Оришка тільки замина правду (Панас Мирний, 3, 1969, с. 396); [Герасим:] Думав, що довідалась за гроші, аж всередині похолонуло (Карпенко-Карий, 1, 1960, с. 391). Пор.: страшно; тривожитися.

Джерело: Словник фразеологічних синонімів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. злякатися — зляка́тися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. злякатися — див. боятися Словник синонімів Вусика
  3. злякатися — [з'л'акатиес'а] -айус'а, -айеіс':а, -айеіц':а, -айуц':а Орфоепічний словник української мови
  4. злякатися — і рідко ізлякатися, -аюся, -аєшся, док. Відчути ляк, страх; перелякатися. || Здригнутися від несподіванки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. злякатися — Злякався, аж у п’яти закололо. Дуже злякався. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. злякатися — ЛЯКА́ТИСЯ кого, чого й без додатка (зазнавати страху, переляку від кого-, чого-небудь), СТРАХА́ТИСЯ, СТРАШИ́ТИСЯ, ПОЛО́ХАТИСЯ, САХА́ТИСЯ, ЖАХА́ТИСЯ кого, чого, підсил., УЖАХА́ТИСЯ (ВЖАХА́ТИСЯ), ТРЕМТІ́ТИ перед ким, чим і без додатка, підсил. Словник синонімів української мови
  7. злякатися — Зляка́тися, -ка́юся, -ка́єшся Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. злякатися — ЗЛЯКА́ТИСЯ і рідко ІЗЛЯКА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док. Відчути ляк, страх; перелякатися. Еней, пожар такий уздрівши, Злякався, побілів, як сніг (Котл., І, 1952, 104); [Женя:] Думаєш, як у перший раз мене сполохала, то я й тепер тебе злякаюсь?.. (Кроп. Словник української мови в 11 томах
  9. злякатися — Злякатися, -каюся, -єшся гл. Испугаться. Жінка, злякавшись, упала перед ним. Єв. Мр. V. 33. Еней, пожар такий уздрівши, злякався, побілів як сніг. Котл. Ен. II. 30. Злякався хлопчик, аж поблід. Гліб. 56. Словник української мови Грінченка