злякатися

зляка́тися

[з'л'акатиес'а]

-айус'а, -айеіс':а, -айеіц':а, -айуц':а

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. злякатися — зляка́тися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. злякатися — страх найшов (напав) на кого; страх пройняв (обняв, обхопив) кого; взятися страхом; зазнати (набратись, натерпітися) страху; (відчути великий жах, переляк) душа завмерла (замерла) у кого; душа [аж] у п’ятах (у п’ятках) у кого... Словник фразеологічних синонімів
  3. злякатися — див. боятися Словник синонімів Вусика
  4. злякатися — і рідко ізлякатися, -аюся, -аєшся, док. Відчути ляк, страх; перелякатися. || Здригнутися від несподіванки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. злякатися — Злякався, аж у п’яти закололо. Дуже злякався. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. злякатися — ЛЯКА́ТИСЯ кого, чого й без додатка (зазнавати страху, переляку від кого-, чого-небудь), СТРАХА́ТИСЯ, СТРАШИ́ТИСЯ, ПОЛО́ХАТИСЯ, САХА́ТИСЯ, ЖАХА́ТИСЯ кого, чого, підсил., УЖАХА́ТИСЯ (ВЖАХА́ТИСЯ), ТРЕМТІ́ТИ перед ким, чим і без додатка, підсил. Словник синонімів української мови
  7. злякатися — Зляка́тися, -ка́юся, -ка́єшся Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. злякатися — ЗЛЯКА́ТИСЯ і рідко ІЗЛЯКА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док. Відчути ляк, страх; перелякатися. Еней, пожар такий уздрівши, Злякався, побілів, як сніг (Котл., І, 1952, 104); [Женя:] Думаєш, як у перший раз мене сполохала, то я й тепер тебе злякаюсь?.. (Кроп. Словник української мови в 11 томах
  9. злякатися — Злякатися, -каюся, -єшся гл. Испугаться. Жінка, злякавшись, упала перед ним. Єв. Мр. V. 33. Еней, пожар такий уздрівши, злякався, побілів як сніг. Котл. Ен. II. 30. Злякався хлопчик, аж поблід. Гліб. 56. Словник української мови Грінченка