буйний —
[буйнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і
Орфоепічний словник української мови
буйний —
-а, -е. 1》 Який виявляється з великою силою; сильний, навальний. 2》 Який дуже сильно розрісся; пишний, розкішний. 3》 Великий розміром. 4》 перен. Невгамовний, нестримний. || Норовистий (про тварин). || Який виявляє велике збудження, вирує; неспокійний. || Бурхливий (про потік, хвилі і т. ін.).
Великий тлумачний словник сучасної мови
буйний —
БУ́ЙНИЙ, а, е. 1. Який виявляється з великою силою; сильний, навальний. Вітре буйний, вітре буйний! Ти з морем говориш, Збуди його, заграй ти з ним (Т. Шевченко); Весна прийшла в Донбас рання, буйна, дружна (В. Собко).
Словник української мови у 20 томах
буйний —
див. високий; вітер; жвавий; задерикуватий; запальний; сильний
Словник синонімів Вусика
буйний —
облива́тися (рідше залива́тися, обсипа́тися і т. ін.) / обли́тися (рідше зали́тися, обси́патися і т. ін.) (гірки́ми (гаря́чими, буйни́ми і т. ін.)) слі́зьми́ (сльоза́ми). Гірко, невтішно плакати.
Фразеологічний словник української мови
буйний —
БУ́ЙНИЙ (який дуже розрісся — з великою кількістю гілок, високим стеблом, густим і великим листям і т. ін.), РОЗБУЯ́ЛИЙ підсил., ПИ́ШНИЙ, РОЗКІ́ШНИЙ, ДОРІ́ДНИЙ (звичайно про культурні рослини); МОГУ́ТНІЙ підсил., КРЕМЕ́ЗНИЙ підсил., МОГУ́ЧИЙ підсил. заст.
Словник синонімів української мови
буйний —
Бу́йний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
буйний —
БУ́ЙНИЙ, а, е. 1. Який виявляється з великою силою; сильний, навальний. Вітре буйний, вітре буйний! Ти з морем говориш. Збуди його, заграй ти з ним (Шевч., І, 1951, 9); Весна прийшла в Донбас рання, буйна, дружна (Собко, Звич. життя, 1957, 72).
Словник української мови в 11 томах