буйний

БУ́ЙНИЙ, а, е.

1. Який виявляється з великою силою; сильний, навальний.

Вітре буйний, вітре буйний! Ти з морем говориш, Збуди його, заграй ти з ним (Т. Шевченко);

Весна прийшла в Донбас рання, буйна, дружна (В. Собко).

2. Який дуже сильно розрісся; пишний, розкішний.

Молоді буйні верби вже поросли тут подекуди по леваді (І. Нечуй-Левицький);

Поет поправив своє буйне волосся і почав (Леся Українка);

Буйна рослинність, затіняючи собою воду, не давала їй добре прогріватися (О. Донченко).

3. Великий розміром.

Ці скіпки дрібні, беріть оці буйніші (Сл. Гр.);

Прийнявся Півень жито розгрібать І буйні зерна вибирать (Л. Глібов);

Буйні краплі поту котилися з-під рудої шапки по його чолу й падали на землю, як горох (М. Коцюбинський);

Вони [листи] були писані .. енергійним, твердим, буйним почерком (Леся Українка).

4. перен. Невгамовний, нестримний.

Буйна фантазія молодого письменника .. знаходить широкий простір у тій першій Франковій повісті (М. Коцюбинський);

Було чути, як .. заходились вони [Настя і Соня] од буйного, шаленого, нестриманого реготу (С. Васильченко);

Схвильований і не в силі стримати буйну радість, – обличчя аж розпливлося в усмішці, – погладив рукою кулемет (А. Головко);

Вони полюбляли Юрка за товариську вдачу, за буйний, але завжди справедливий норов (М. Стельмах);

Повиростали [Данько та Вутанька] буйні обоє, голосисті та непосидющі... (О. Гончар);

// Норовистий (про тварин).

Корова була буйна, насилу з нею справлявся кривий Андрійко (М. Коцюбинський);

// Який виявляє велике збудження, вирує; неспокійний.

Арлекін з трояндою в руці Йде серед буйного карнавалу (М. Рильський);

– Батько! Батько наш! – ревнув у радісній нестямі буйний, розхмелілий натовп (О. Гончар);

// Бурхливий (про потік, хвилі і т. ін.).

Сильне море! зберися на силі! .. Розжени свої буйнії хвилі (Леся Українка).

Значення в інших словниках

1. буйний — (який пишного росту, гарного врожаю) пишний, (про культурні рослини) дорідний.  Словник синонімів Полюги
2. буйний — бу́йний прикметник  Орфографічний словник української мови
3. буйний — (вітер) дужий, навальний; (цвіт) питний, розкішний: (норов) невгамовний, нестримний; (натовп) неспокійний, розбурханий, (потік) бурхливий, (кінь) норовистий; (- зерна) великий, (колос) дорідний; (- рослину) густолистий.  Словник синонімів Караванського
4. буйний — [буйнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
5. буйний — -а, -е. 1》 Який виявляється з великою силою; сильний, навальний. 2》 Який дуже сильно розрісся; пишний, розкішний. 3》 Великий розміром. 4》 перен. Невгамовний, нестримний. || Норовистий (про тварин). || Який виявляє велике збудження, вирує; неспокійний. || Бурхливий (про потік, хвилі і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. буйний — див. високий; вітер; жвавий; задерикуватий; запальний; сильний  Словник синонімів Вусика
7. буйний — облива́тися (рідше залива́тися, обсипа́тися і т. ін.) / обли́тися (рідше зали́тися, обси́патися і т. ін.) (гірки́ми (гаря́чими, буйни́ми і т. ін.)) слі́зьми́ (сльоза́ми). Гірко, невтішно плакати.  Фразеологічний словник української мови
8. буйний — БУ́ЙНИЙ (який дуже розрісся — з великою кількістю гілок, високим стеблом, густим і великим листям і т. ін.), РОЗБУЯ́ЛИЙ підсил., ПИ́ШНИЙ, РОЗКІ́ШНИЙ, ДОРІ́ДНИЙ (звичайно про культурні рослини); МОГУ́ТНІЙ підсил., КРЕМЕ́ЗНИЙ підсил., МОГУ́ЧИЙ підсил. заст.  Словник синонімів української мови
9. буйний — Бу́йний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. буйний — БУ́ЙНИЙ, а, е. 1. Який виявляється з великою силою; сильний, навальний. Вітре буйний, вітре буйний! Ти з морем говориш. Збуди його, заграй ти з ним (Шевч., І, 1951, 9); Весна прийшла в Донбас рання, буйна, дружна (Собко, Звич. життя, 1957, 72).  Словник української мови в 11 томах