винаджувати —
вина́джувати дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
винаджувати —
-ую, -уєш, недок., винадити, -джу, -диш, док., перех. Заохочувати вийти звідки-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
винаджувати —
ВИНА́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́НАДИТИ, джу, диш, док., кого. Заохочувати когось вийти звідки-небудь. Коли іноді голоси ровесників винаджували його [незрячого Остапа] з двору, то йшов помацки, простягши вперед руки (Ф. Бурлака).
Словник української мови у 20 томах
винаджувати —
див. вивідувати
Словник синонімів Вусика
винаджувати —
ВИНА́ДЖУВАТИ (заохочувати вийти звідки-небудь), ВИМА́НЮВАТИ. — Док.: ви́надити, ви́манити. Коли іноді голоси ровесників винаджували його з двору, то йшов помацки (Ф. Бурлака); Передвечірня прохолода виманила з печер циган (Р. Іваничук).
Словник синонімів української мови
винаджувати —
ВИНА́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́НАДИТИ, джу, диш, док., перех. Заохочувати вийти звідки-небудь. Коли іноді голоси ровесників винаджували його [Остапа] з двору, то йшов помацки, простягши вперед руки (Бурл., О. Вересай, 1959, 5).
Словник української мови в 11 томах