випадати

(падати з чого-небудь) вивалюватися, вилітати, вириватися, (під час руху) висковзати, (про щось рідке) випорскувати; (про волосся, пір'я) вилазити, облазити.

Значення в інших словниках

1. випадати — Випада́ти: — в окр. значенні: вибігати [52]  Словник з творів Івана Франка
2. випадати — випада́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. випадати — Випада́ти, безособ. Треба, варто, належиться. На кождий спосіб випадає нашим послам і впливовим патріотам нав'язувати з польскшіи послами і другими провідниками Поляків частійші зносини (Б., 1895, 38, 2) // пол. wypada - безособ., випадає, треба, варто, належиться.  Українська літературна мова на Буковині
4. випадати — Траплятися, бувати, приключатися, д. <�при>лучатися, дк. скоїтися, статися, пригодитися; (з рук) падати  Словник синонімів Караванського
5. випадати — -аю, -аєш, недок., випасти, -аду, -адеш, док. 1》 Падати з чого-небудь, звідкись назовні. || Унаслідок ослаблення, захворювання і т. ін. не триматися (про зуби, волосся). || перен.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. випадати — ВИПАДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ПАСТИ, аду, адеш, док. 1. Падати з чого-небудь, звідкись назовні. З розв'язаної торби Січкаря випадає хлібина (М. Стельмах); В неї руки дрижали і гребінець трохи не випав з рук перед дзеркалом (І.  Словник української мови у 20 томах
7. випадати — випада́ти відповідати суспільним чи моральним нормам (ср, ст): Хто знає, чи то випадає, аби ви його боронили (Шухевич); Я тобі зара скажу, шо випадає, а шо не випадає (Авторка); Як гарно, Даро...  Лексикон львівський: поважно і на жарт
8. випадати — (-аю, -аєш) недок.; мол., жрм. Сміятися. ПСУМС, 13.  Словник жарґонної лексики української мови
9. випадати — Виходити, з'являтися несподівано, траплятися  Словник застарілих та маловживаних слів
10. випадати — вали́тися (леті́ти, па́дати) з рук у кого, рідко кому і без додатка. Не виходити, не вдаватися через відсутність відповідного настрою, через втому, хворобу і т. ін. (про роботу, завдання і под.).  Фразеологічний словник української мови
11. випадати — ВИПАДА́ТИ (падати з чого-небудь, звідкись назовні), ВИЛІТА́ТИ, ВИРИВА́ТИСЯ, ВИВА́ЛЮВАТИСЯ (під час руху); ВИСКОВЗА́ТИ, ВИСКО́ВЗУВАТИ, ВИСКО́ВЗУВАТИСЯ рідше, ВИСЛИЗА́ТИ, ВИПО́РСКУВАТИ, ВИПОРСА́ТИ, ВИПОРСКА́ТИ (ковзаючи, поковзом); ВИСКА́КУВАТИ розм.  Словник синонімів української мови
12. випадати — Випада́ти, -да́ю, -да́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
13. випадати — ВИПАДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ПАСТИ, аду, адеш, док. 1. Падати з чого-небудь, звідкись назовні. З розв’язаної торби Січкаря випадає хлібина (Стельмах, Кров людська..  Словник української мови в 11 томах
14. випадати — Випадати, -даю, -єш сов. в. випасти, -ду, -деш, гл. 1) Выпадать, выпасть. Аж. очі випадають, так голова болить. Ном. № 10046. Як рак з кошеля випав, так багачеві таляр з калити. Ном. № 13371. Вітер і сніг випадає, чумак в полі пропадає. Рудч. Чп. 238.  Словник української мови Грінченка