вирізувати —
вирі́зувати дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
вирізувати —
-ую, -уєш, недок., вирізати, -іжу, -іжеш, док., перех. 1》 Ріжучи, відокремлювати від чого-небудь або виймати, видаляти з чогось, звідкись. 2》 Ріжучи, обрізуючи, виготовляти що-небудь. 3》 Винищувати холодною зброєю всіх чи багатьох.
Великий тлумачний словник сучасної мови
вирізувати —
ВИРІ́ЗУВАТИ, ую, уєш, ВИРІЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́РІЗАТИ, іжу, іжеш, док. 1. що. Ріжучи, відокремлювати від чого-небудь або виймати, видаляти з чогось, звідкись.
Словник української мови у 20 томах
вирізувати —
див. нищити; різати
Словник синонімів Вусика
вирізувати —
ВИРІ́ЗУВАТИ (ріжучи, відокремлювати від чого-небудь або виймати, видаляти з чогось, звідкись), ВИРІЗА́ТИ, ВИТИНА́ТИ, ВИДАЛЯ́ТИ, ВИРУ́БУВАТИ, ВИРУБА́ТИ, РУБА́ТИ (рубаючи, ріжучи, звалювати з кореня на якій-небудь ділянці кущі, дерева, ліс). — Док.
Словник синонімів української мови
вирізувати —
Вирі́зувати, -рі́зую, -зуєш
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
вирізувати —
ВИРІ́ЗУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́РІЗАТИ, іжу, іжеш, док., перех. 1. Ріжучи, відокремлювати від чого-небудь або виймати, видаляти з чогось, звідкись. Хлопчик вирізує гілку з верби і вертається в хату (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах
вирізувати —
Вирізувати, -зую, -єш сов. в. вирізати, -жу, -жеш, гл. 1) Вырѣзывать, вырѣзать. Вирізав з тії дошки клинчик. Біжить свинка, вирізана спинка. Ном. стр. 302, № 432. 2) Срѣзывать, срѣзать. Вирізав три різки з берізки. Мет. 180.
Словник української мови Грінченка