(який стосується окремої особи) особистий, (про власність) приватний//свій.
Словник синонімів Полюги
Значення в інших словниках
власний —
1. Чи тотожні прикметники власний, особистий, особовий? Тотожними їх назвати не можна. Як наголошується в посібнику “Культура мови на щодень”, значення цих лексем часто плутають, утворюючи неправильні словосполучення.
«Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
власний —
вла́сний прикметник
Орфографічний словник української мови
власний —
Свій, особистий; ОК. буквальний, справжній; (- вагу) питомий, питоменний.
Словник синонімів Караванського
власний —
[власнией] м. (на) -сному/-с(‘)н'ім, мн. -с(‘)н'і
Орфоепічний словник української мови
власний —
-а, -е. 1》 Належний кому-, чому-небудь за правом власності. 2》 Свій, особистий. 3》 Буквальний, справжній. 4》 спец. Властивий тільки кому-, чому-небудь; узятий безвідносно до чогось іншого. Власна вартість.
Великий тлумачний словник сучасної мови
власний —
ВЛА́СНИЙ, а, е. 1. Належний кому-, чому-небудь за правом власності. – Велике діло, паничу, власна хата, – казав він, походжаючи по світлиці (О. Стороженко); Вони йшли по власній землі, але ніби зовсім того й не знали чи не хотіли знати (І.
Словник української мови у 20 томах
власний —
вла́сний: ◊ Вла́сна стрі́ха іст. невелика дільниця міста в районі частини вулиці Панаса Мирного: Звідси на Новий Львів веде вул. Панаса Мирного, вздовж якої збудовано у 1920-х колонію вілл для урядовців під назвою “Власна стріха”.
Лексикон львівський: поважно і на жарт
власний —
боя́тися своє́ї (вла́сної) ті́ні. Дуже боятися; бути занадто боязким, лякливим. — Я, знаєте, тепер такий полохливий, що й тіні своєї боюся (М. Коцюбинський); Десятирічку погнали з усіма вчителями в Німеччину.
Фразеологічний словник української мови
власний —
ВЛА́СНИЙ (належний за правом власності; безпосередньо стосовний окремої особи), ОСОБИ́СТИЙ, СВІЙ, ОСІ́БНИЙ рідко; ПРИВА́ТНИЙ (не державний, не суспільний). Просто не знає Гена свого щастя.
Словник синонімів української мови
власний —
Вла́сний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
власний —
ВЛА́СНИЙ, а, е. 1. Належний кому-, чому-небудь за правом власності. — Велике діло, паничу, власна хата, — казав він, походжаючи по світлиці (Стор., II, 1957, 275); І мчить у "Москвичі", У власному, шахтар (Бойко, Про 17 літ, 1958, 17). 2. Свій, особистий.
Словник української мови в 11 томах
власний —
Власний, -а, -е Собственный, свой. Рудч. Ск. І. 169. Хоч не красне, але власне. Ном. № 9641. Не кожен писався власним прізвищем. К. ЧР. 13. рукою власною (підписався). Собственноручно (подписался). рукою власною. Руку приложилъ.
Словник української мови Грінченка