вогнище —
[вогниешчеи] -шча, м. (ў) -шч'і
Орфоепічний словник української мови
вогнище —
(розм. огнище), -а, с. 1》 Купа дров, хмизу і т. ін., що горить. Домашнє (родинне, сімейне) вогнище — своя оселя, родина, сім'я. 2》 Місце, де розкладали вогонь. 3》 перен. Джерело, місце, звідки що-небудь поширюється; центр, зосередження чого-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
вогнище —
ВО́ГНИЩЕ, а, с. 1. Купа дров, хмизу і т. ін., що горить. [Карпо:] Розкладу вогнище, ляжу та й буду думати (М. Кропивницький); В степу блимали вогнища, надходила ніч (М.
Словник української мови у 20 томах
вогнище —
дома́шнє (роди́нне, сіме́йне) во́гнище. Своя оселя, родина, сім’я. По довголітній розлуці він вернув до свойого (свого) домашнього огнища! (І. Франко); — Ставши під сухими дубами, обернулась на своє родинне вогнище, яке пригасло ось такої прикрашеної в цвіт і щебет вродливої весни... (Є. Гуцало).
Фразеологічний словник української мови
вогнище —
ВО́ГНИЩЕ (купа дров, хмизу і т. ін., що горить), БАГА́ТТЯ, ВОГО́НЬ, О́ГНИЩЕ розм., ОГО́НЬ розм., ВО́ГНИСЬКО розм., ВА́ТРА діал., ВА́ТРИЩЕ діал.; КУ́РИВО рідше, КУ́РИЩЕ діал. (димне для обкурювання).
Словник синонімів української мови
вогнище —
ВО́ГНИЩЕ (розм. О́ГНИЩЕ), а, с. 1. Купа дров, хмизу і т. ін., що горить. [Карпо:] Розкладу вогнище, ляжу та й буду думати (Кроп., II, 1958, 124); Треба буде перепливти через річку, швидко назбирати дров на тім боці і розпалити вогнище (Багмут, Щасл. день.
Словник української мови в 11 томах
вогнище —
Вогнище, -ща с. = огнище.
Словник української мови Грінченка