(усвідомлення своєї ваги) достойність, самоповага, (з перебільшенням) гордість.
Словник синонімів Полюги
Значення в інших словниках
гідність —
гі́дність іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
гідність —
Гі́дність. Висока посада, звання. Показали ся в товаристві незгоди, а конець того був такий, що голова товариства гр. Н. П.Іґнатьев зложив гідність голови товариства (Б., 1899, 35, 3); Виділових засідань відбуло ся два (6. XI. н. ст. 1908. І 25. XII.
Українська літературна мова на Буковині
гідність —
(лицарська) честь, достойність, сов. достоїнство, з. поваг; (людська) самоповага; власне Я.
Словник синонімів Караванського
гідність —
[г’ід(')н'іс'т'] -днос'т'і, ор. -д(‘)н'іс'т'у
Орфоепічний словник української мови
гідність —
-ності, ж. 1》 Сукупність рис, що характеризують позитивні моральні якості. 2》 тільки одн. Усвідомлення людиною своєї громадської ваги, громадського обов'язку.
Великий тлумачний словник сучасної мови
гідність —
ГІ́ДНІСТЬ, ності, ж. 1. Сукупність рис, що характеризують позитивні моральні якості. [Швачка:] Велика честь лицарству! Колишня босоніжка, посполита, і стану подлого [підлого] і роду незначного, судити має гідності лицарські (Леся Українка);...
Словник української мови у 20 томах
гідність —
ГІДНІСТЬ — одна з основних позитивних ознак людини як особистості; міра ствердження в людині особистісного начала. Психологічно постає як належний рівень самооцінки і дійовий механізм самоконтролю...
Філософський енциклопедичний словник
гідність —
ГІ́ДНІСТЬ (усвідомлення свого значення, перев. громадського), ДОСТО́ЇНСТВО, ДОСТО́ЙНІСТЬ, ГО́РДІСТЬ, САМОПОВА́ГА, ГО́НОР розм. (перев. перебільшена). Ходив Антон за плугом з почуттям високої гідності хлібороба (С.
Словник синонімів української мови
гідність —
ГІ́ДНІСТЬ, ності, ж. 1. Сукупність рис, що характеризують позитивні моральні якості. [Швачка:] Велика честь лицарству! Колишня босоніжка, посполита, і стану подлого і роду незначного, судити має гідності лицарські (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах
гідність —
Гідність, -ности ж. Достоинство. Желех.
Словник української мови Грінченка